ОЗ та мультимедіа лабораторна 6 Максименко
Зміст
Опис формату
PAL
PAL — система аналогового кольорового телебачення, розроблена інженером німецької компанії «Telefunken» Вальтером Брухом і використовується як стандарт телевізійного мовлення з 1967 року.
Як і усі аналогові телевізійні стандарти, PAL є адаптованим і сумісним із старішим монохромним (чорно-білим) телемовленням. В адаптованих аналогових стандартах кольорового телемовлення додатковий сигнал колірності передається у кінці спектру монохромного телесигналу.
Як відомо із фізіології зору людини, відчуття кольору складається із трьох основних складових: червоного (R), зеленого (G) і синього (B) кольорів. Таку колірну модель позначають абревіатурою RGB. Через переважання у середньостатистичній телевізійній картинці зеленої складової кольору і для уникнення надлишкового кодування, як додатковий сигнал колірності використовують різницеві сигнали R-Y та B-Y (де Y — загальна яскравість монохромного телесигналу). У системі PAL використовують так звану колірну модель YUV (U = R-Y, V = B-Y).
Обидва додаткових сигнали колірності у стандарті PAL передаються одночасно у квадратурній модуляції (різновид амплітудної модуляції), типова частота піднесучої сигналу — 4 433 618.75 Гц (4.43 МГц). При цьому кожен різницевий сигнал кольору повторяють у наступному рядку з поворотом фази з частотою 15.625 кГц на 180 градусів, завдяки чому декодер PAL повністю усуває фазові помилки.
Телевізійний кадр стандарту PAL має 576 активних точок (всього їх у кадрі 625, але частина із них — службові), при цьому кожен рядок має 720 незалежних відліків (а максимально досяжна роздільна здатність обмежена 700 лініями). Таким чином, телевізійний кадр є матрицею формату 720х576. Кожен кадр складається із полів (field) — парних (нижніх) і непарних (верхніх) рядків (черезрядкова розгортка), щоб зменшити мерехкотіння, викликане швидким потемнінням люмінофору електронно-променевої трубки телеекрану. Непарні рядки формують непарне поле, парні рядки — парне поле. Всього у сигналі стандарту PAL 25 кадрів (50 полів).
VideoDVD
DVD-Video відео формат використовується для зберігання цифрового відео на DVD диски, і в даний час є домінуючим форматом відео в Азії, Північній Америці, Європі та Австралії.
Диски, що використовують специфікацію DVD-Video вимагають DVD-привід і MPEG-2 декодер. Комерційні DVD фільми кодуються за допомогою комбінації MPEG-2 стиснутого відео і аудіо форматів різною.
Фізично, DVD формат схожий на CD з тією відмінністю, що для роботи з DVD дисками використовується лазерний промінь з меншою довжиною хвилі. За рахунок цього досягається велика щільність запису.
Існують DVD диски з додатковим шаром для зберігання даних, що збільшує обсяг збережених даних на одній стороні вдвічі.
Одношаровий DVD диск надає можливість запису до 4,7 Гбайт на одну сторону, а двошаровий - до 8,5 Гбайт.
Фізично, DVD формат схожий на CD з тією відмінністю, що для роботи з DVD дисками використовується лазерний промінь з меншою довжиною хвилі. За рахунок цього досягається велика щільність запису. Також, існують DVD диски з додатковим шаром для зберігання даних, що збільшує обсяг збережених даних на одній стороні вдвічі. Одношаровий DVD диск надає можливість запису до 4,7 Гбайт на одну сторону, а двошаровий - до 8,5 Гбайт.
HDTV
Телебачення високої роздільної здатності, високої чіткості - система трансляції цифрового телебачення з роздільною здатністю вищою за аналогові системи телебачення (NTSC, SECAM, PAL). HDTV транслюється в цифровому форматі, оскільки цифрове телебачення потребує канали з меншою пропускною спроможністю за умови застосування відповідного стиснення зображень.
Термін «висока чіткість» з'явився в 1930-і роки, коли в телебаченні стали застосовуватися повністю електронні системи, що дозволили відмовитися від механічного сканування з роздільною здатністю 15÷200 рядків. У 1950-ті роки системи телебачення високої чіткості розроблялися найбільшими індустріальними державами (США, Японією, та ін) і пан'європейський консорціумом.
У 1980-ті роки в СРСР було створено два детально опрацьованих стандарти ТВЧ, що мали розширення 1525 і 1250 рядків (в режимі розгорнення). В епоху перебудови дослідні роботи в цій області велися у взаємодії з європейськими телекомпаніями.
Захист зображення і звуку від копіювання та зміни здійснюється за допомогою технологій AACS і HDCP.
Мовлення у форматі HD в мережі "T2"
Мережа має потенціал мовлення у HD, ліцензії мовлення у HD мають 10 телеканалів. Станом на сьогоднішній день, у HD-форматі в мережі мовить 1 телеканал - 112 УКРАЇНА (формат 1280х720р) але у дуже низькому бітрейті (~2,5mbps).
HD канали України
Відкриті канали (мовлять не кодовано)
- "Тоніс HD"
- "112 Україна"
- "NewsOne HD"
Кодовані та платні канали
- "Футбол 1"
- "Футбол 2"
- RU MUSIC HD
- "English Club TV HD"
Канали-кінопоказу у платних пакетах провайдерів
- "ВОЛЯ CINE+ HD"
- "ВОЛЯ CINE+ HIT HD"
Системи HDTV трансляції визначаються трьома показниками:
- Кількість ліній у вертикальній роздільній здатності пристрою відображення (дисплея).
- Система розгортки: прогресивна розгортка (p) або черезрядкова розгортка (i).
- Кількість кадрів на секунду або полів на секунду.
Таким чином, формат 720p60 відповідає роздільній здатності 1280 x 720 піксель і прогресивній розгортці з 60 полями на секунду (60 Гц). Формат 1080i50 відповідає роздільній здатності 1920 x 1080 піксель (тобто, 2 мегапікселям) черезрядковій розгортці з 50 полями на секунду. Інколи черезрядкові поля називають напівкадрами, але, вони не є ними, оскільки два поля одного кадру мають часовий зсув.
