Зовнішня відеокарта. СПК

Любителям продуктивних ігор і дизайнерам списувати з рахунків свій старенький ноутбук ще рано. Особливо якщо в ньому встановлений потужний процесор і великий об’єм оперативної пам’яті. Адже покупка нового пристрою навіть наполовину не окупиться, якщо продати свій морально застарілий ноутбук. Як же бути? Нехай заміна відеоадаптера і неможлива, однак ніхто не заважає використовувати зовнішній адаптер. Дане рішення потрапило в зір користувачів анонса від Apple, які дали нове життя старим улюбленим пристроїв. У фокусі даної статті – зовнішня відеокарта для ноутбука

Як це можливо?

Всім відомо, що відеоадаптер – це самостійний пристрій, завданням якого є висновок зображення на екран. Дані відеоадаптер отримує від процесора за допомогою операційної системи. Далі всі можливості відео безпосередньо залежні від відеокарти, яка повинна бути підключена в обов’язковому порядку з одного боку до материнської плати ноутбука, а з іншого – до екрану для відтворення картинки. Задача здійсненна при наявності окремого монітора, який можна підключити до виходу відеоадаптера. Природно, сама зовнішня відеокарта може бути підключена до ноутбука кількома способами:

• Роз’єм Expresscard. Присутній практично у всіх ноутбуках і використовується для підключення карт розширення.
• Порт USB. Універсальний роз’єм назвати швидким можна, але якщо немає ніяких альтернатив, то для підняття продуктивності зійде.
• Thunderbolt – апаратний інтерфейс, який завдяки компанії Apple з недавніх пір використовується для підключення до ноутбука мультимедіа-пристроїв.

Як це виглядає на практиці

Незалежно від операційної системи, моделі ноутбука або пристроїв підключення зовнішнього відеоадаптера головною задачею користувача є визначення відеокарти на апаратному рівні. Побачивши пристрій в диспетчері пристроїв ноутбука, необхідно встановити відповідний драйвер адаптера, і тільки потім користуватися – все як у звичайному, персональному комп’ютері. У багатьох може виникнути питання: «Як перемкнути відеокарту з вбудованою на зовнішню?». Це дуже просто і не вимагає додаткових навичок. В будь-якій операційній системі передбачений режим роботи з кількома дисплеями, який можна знайти в налаштуваннях екрану. З двох запропонованих варіантів – «клонувати» і «розширити» – необхідно вибрати друге. За бажанням можна в тому ж системному меню вибрати розташування додаткового монітора – ліворуч або праворуч від дисплея ноутбука. Розширивши робочий стіл, можна виявити, що вказівник миші вільно переміщується між двома екранами. Запустивши гру на екрані ноутбука, потрібно її перенести курсором миші на екран монітора, перемістивши таким чином все навантаження на зовнішній адаптер. Вбудована відеокарта ноутбука в ігровому режимі брати участь не буде.