Відмінності між версіями «Стаття на тему "Історія використання символа @ та його назви в різних країнах", Доніченко Юлія»

Версія за 10:52, 4 квітня 2017

Історія виникнення символу @

Завдяки дослідженням італійського дослідника Джорджіо стабільний у архівах Інституту економічної історії міста Прато поблизу Флоренції був виявлений документ, де вперше в письмовому вигляді зустрічається цей знак. Документ виявився датованим 1536 роком листом флорентійського торговця, в якому йшлося про три, що прибули до Іспанії, торгових кораблях. У складі їх вантажу фігурували ємності з вином, позначені символом "@". Проаналізувавши дані про ціни на вино і про місткості середньовічних судин і порівнявши їх із системою заходів того часу, вчений дійшов висновку, що значок "@" використовувався як мірної одиниці, що заміняє слово "anfora", тобто "амфора". (Саме так з часів античності називалася універсальна міра об'єму).

Американський вчений Бертольд Уллман висунув припущення, що знак @ був винайдений середньовічними ченцями для скорочення латинського слова «ad», яке часто вживалося як універсальний слова, що означає «на», «в», «у відношенні» і т.п. У іспанською, португальською, французькою мовами назва символу походить від слова «арроба» - староіспанському міра ваги, ок. 15 кг, яка скорочено позначалася на письмі знаком @.

Сучасна офіційна назва цього символу «комерційне at» бере початок з рахунків, де він використовувався в таких контекстах: 7 widgets @ $ 2 each = $ 14, що перекладається як 7 шт. по 2 дол = 14 дол Оскільки цей символ застосовувався в бізнесі, він був розміщений на клавіатурах друкарських машинок. Він був присутній вже на перших в історії друкарській машінкt "Ундервуд", випущеної в 1885 році. Через 80 років його успадкували комп'ютерні клавіатури. В офіційній історії Інтернету прийнято вважати, що виникненням "@" в електронному поштову адресу ми зобов'язані американському інженеру - комп'ютерникові Рею Томлінсон, який в 1971 році відправив по мережі перший в світі електронне послання. Адреса повинен був складатися з двох частин - імені користувача та імені комп'ютера, на якому він зареєстрований. Як роздільник між ними Томілсон вибрав на клавіатурі значок, які не зустрічався ні в імені користувача, ні в іменах комп'ютерів.

«Равлик» мирно чекав своєї зоряної години, поки на нього випадково не впав погляд Рея Томлінсона (Ray Tomlinson), дослідника з американської компанії BBN Technology.

Тут потрібно відволіктися і сказати кілька слів про те, чим займався Томлінсон і чому його вважають не лише винахідником електронної пошти, але і власне знаку @, хоча ні тим, ні іншим він не є. Компанія BBN Technology, в якій працював Томлінсон, у кінці 60-х стала однією з учасниць проекту ARPANet — мережі комп'ютерів, безпосередньої попередниці Інтернету — який вівся за замовленням міністерства оборони США.

В ті роки програми, що дозволяють передавати файли і послання від одного користувача до іншого, вже існували. Але відправник і одержувач користувалися одним комп'ютером. Найшвидший модем працював тоді в двісті разів повільніше сучасного стандартного, який «вантажить» із швидкістю 56,6 Кбіт/сек.

Томлінсон якраз займався розробкою поштових програм і створенням віртуальних поштових скриньок. Власне, віртуальна поштова скринька була файлом, який відрізнявся від звичайного файлу тим, що користувачі не могли виправити текст, — тільки додати. В операції використовувалися дві програми — SNDMSG для відправлення і READMAIL для читання.

Нова програма, яку написав 'Томлінсон', складалася з 200 рядків коду і була комбінацією SNDMSG, READMAIL і протоколу CPYNET, що використався в ARPANet для відсилання файлів на віддалений комп'ютер. Перше послання Томлінсоном було відправлено з одного комп'ютера на іншій, що стояв в цій же лабораторії.

На «перегонку» файлу і експерименти у Томлінсону пішло півроку, перш ніж він відправив послання зі своєї лабораторії на комп'ютер, який був дійсно, віддаленим.

Можливо, другим комп'ютером був один із тих небагатьох, що входили в ARPANet. Природньо, про подію не повідомляли диктори CNN і жодних презентацій і нагороджень не було. Про те, що у Томлінсона дещо вийшло, знали не більше декількох сотень колег, що мали доступ до «прамережі».

Томлінсон використовував клавіатуру моделі 33 Teletype, і одного прекрасного дня він кинув на неї погляд у пошуках значка, що, по-перше, не міг би трапитись ані в жодному імені або назві і що, по-друге, міг би відокремити ім'я користувача від імені комп'ютера. Це мав бути універсальний алгоритм: ім'я — знак — місце.

Окрім букв і цифр на клавіатурі були й пунктуаційні знаки, серед яких затесався і «равлик». У ті часи (до 1971 року, коли модель клавіатур була змінена), подібні знаки розташовувалися в другому ряду ліворуч.

@ був найвірнішим рішенням алгоритму. Як пізніше говорив сам Томлінсон, якому протягом усього життя дошкуляли журналісти, це був єдино можливий вибір.

Справжнє народження @ пережила в 80-х, коли почалася комп'ютерна революція — ПК вийшли за межі лабораторій, і в 90-х, коли з'явилися перші веб-браузери. @ полюбилася користувачам, і навіть розповідають, що є відповідний дорожній знак.

Як називають символ "@" В країнах світу

• Болгарія - «кльомба» або «маймунско а» (мавпа А),

• Нідерланди - «apenstaartje» (мавпячий хвостик),

• Ізраїль - «штрудель» (вир),

• Іспанія - як і міра ваги «arroba»,

• Франція - та ж міра ваги «arrobase»,

• Португалія - та ж міра ваги «arrobase»,

• Німеччина, Польща - мавпячий хвіст, мавпяче вухо, скріпка, мавпа,

• Італія - «chiocciola» (равлик),

• Данія, Норвегія, Швеція - «snabel-a» (рило а) або слонячий хобот (а з хоботом)

• Чехія, Словаччина - Рольмопс (оселедець під маринадом),

• Америка, Фінляндія - кішка,

• Китай, Тайвань - мишеня,

• Туреччина - трояндочка,

• Сербія - «пришелепкуватий A» або «мајмун» (мавпа)

• В'єтнам - «скарлючені A»,

• Україна - «равлик» (равлик), «песик» або «собака», «мавпочка» ( «мавпочка»)

• Польща, Хрватія, Голландія, Румунія, Словенія - «malpa» (мавпа)

• Фінляндія - котячий хвіст.

• Греція - мало макаронів.

• Угорщина - черв'як, кліщ

• Латвія - et ( «пов»), запозичення з англійської.

• Литва - eta ( «ця»), запозичення з англійської з литовської морфеми в кінці.

Перейти на сторінку автора

Походження знака

джерела інформації