Відмінності між версіями «ЛР12-13 ОЗТМ»

Поточна версія на 10:58, 5 травня 2016

Відео стандарти

VideoCD

Video CD (скорочено VCD) - стандарт для зберігання відео зі звуком на компакт-дисках. Формат VCD може бути відтворений на спеціальних VCD-програвачах, більшості настільних DVD-плеєрів, персональних комп'ютерах і деяких ігрових консолях. Стандарт був створений завдяки спільним зусиллям таких компаній, як Sony, Philips, Matsushita, Toshiba і JVC. Якість зображення можна порівняти з VHS-відео. Video CD може містити до 99 аудіо / відеодоріжок (англ. A / V-tracks), які можуть мати елементи,що програються, такі як відео, аудіо або поодинокі зображення (до 2000 картинок з високою роздільною здатністю) зі звуковим супроводом або без нього.

VideoDVD

DVD-Відео є загальним стандартом для попередньо записаного відео та спочатку був розроблений щоб відповідати вимогам кіноіндустрії, зокрема для того, щоб вмістити кінострічку на один «компактний» оптичний диск. DVD-Відео пропонує також широкий набір функцій, що включають об'ємний звук, субтитри, вибір формату екрану і інтерактивність для нелінійних відео додатків. Специфікація DVD-Відео (на даний момент версія 1.12) була розроблена і на даний момент підтримується робочою групою WG1 DVD-Форуму. Робоча група WG1, яка включає кілька цільових груп, займається питаннями як одноразових, так і перезаписуваних форматів дисків. DVD-Відео на даний момент є найбільш стрімко зростаючої технологією побутової електроніки всіх часів. Кілька тисяч фільмів і кілька мільйонів програвачів використовуються в усьому світі, причому річні продажі програвачів і дисків подвоюються з кожним роком. DVD-відео програвачі надійшли в продаж в Японії в листопаді 1996, в США - в березні 1997, в Європі - в 1998. З тих пір DVD-Відео формат став рости швидше, ніж будь-який інший побутовий формат в цих регіонах. DVD-відео почав витісняти VHS як альтернативний спосіб зберігання записаного відео як в області роздрібного продажу, так і в області відеопрокату. C появою побутових записуючих DVD, DVD-Відео формат націлився на заміну VHS формату в області домашнього відеозапису і перегляду записаного відео.

HD-video

HDV (англ. High Definition Video) - це стандарт запису відео високої чіткості на магнітну стрічку шириною 0,25 дюйма. При цьому відео записується на звичайну miniDV касету зі стисненням MPEG-2 з бітрейтом 25 Мбіт / c. Необхідність забезпечити такий бітрейт для відео зумовила можливості запису тільки однієї стереодоріжках аудіо (на відміну від DV, де є можливість записати дві 12-бітові стереодоріжках). Ступінь міжкадрового компресії такого відео нижче, ніж, наприклад, у формату H.264. Дозвіл HDV становить 1440х1080 пікселів, але з співвідношенням 16: 9. Таке співвідношення досягається «розтягуванням пікселів» по ​​горизонталі, з 1440 до 1920. Тому для повноцінного перегляду HDV також потрібно телевізор FullHD, з дозволом екрану 1920х1080. Зрозуміло, якість відео в форматі HDV нижче, ніж HD 1080 (розмір кадру 1920х1080 пікселів), але тим не менш формат HDV зараз широко поширений серед користувачів. Причина полягає в тому, що формат HDV був винайдений раніше, і було розроблено та випущено багато відеотехніки, що підтримує тільки 1440х1080. Крім того, зіграла чималу роль і поширеність носіїв, що раніше використовувалися для запису відео стандартного дозволу. Перші фільми високого дозволу, записані на диски HD DVD і Blu-Ray мали таке ж дозвіл, як і HDV - 1440х1080.

Відео формати

MPEG-4

MPEG-4 — міжнародний стандарт, який використовується переважно для стиснення цифрового аудіо та відео. Він з'явився в 1998 році і включає в себе групу стандартів стиснення аудіо і відео і суміжні технології, схвалені ISO - Міжнародною організацією зі стандартизації / IEC Moving Picture Experts Group (MPEG). Стандарт MPEG-4 в основному використовується для мовлення (потокове відео), запису фільмів на компакт-диск і в відеотелефонії. MPEG-4 включає в себе багато функцій MPEG-1, MPEG-2 та інших подібних стандартів, додаючи такі функції, як підтримка мови віртуальної розмітки VRML для показу 3D об'єктів, об'єктно-орієнтовані файли, підтримка управління правами і різні типи інтерактивного медіа. AAC (Advanced Audio Codec - або Покращений Аудіо Кодек) був стандартизований як доповнення до MPEG-2 (рівень 3), був також розширений і включений в MPEG-4. MPEG-4 ділиться на декілька частин. Ключовими частинами стандарту MPEG-4 є частина 2 (MPEG-4 part 2, включаючи Advanced Simple Profile, який використовується такими кодеками як DivX, Xvid, Nero Digital і 3ivx, а також Quicktime 6) і частина 10 (MPEG-4 part 10 / MPEG -4 AVC / H.264 або Advanced Video Coding, який використовується такими кодеками, як x264, Nero Digital AVC, Quicktime 7, а також в цифрових дисках, таких як HD DVD і Blu-ray Disc).

MPEG-2

MPEG-2 означає групу стандартів на цифрове стиснення аудіо й відео, прийняту MPEG (Moving Picture Experts Group — Групою Експертів в області Відео) у 1994 році. Стандарт MPEG-2 переважно використовується для кодування відео й аудіо при мовленні, включаючи супутникове мовлення і кабельне телебачення. MPEG-2 з деякими модифікаціями також активно використовується як стандарт для стиснення DVD. Використання MPEG-2 вимагає сплати ліцензійних відрахувань власникам патентів через MPEGLicensing Association.

MPEG-1

MPEG-1 означає групу стандартів на цифрове стиснення аудіо й відео, прийняту MPEG (Moving Picture Experts Group — Групою Експертів в області Відео). MPEG-1 відео використається у форматі Video CD. MPEG-1 audio layer 3 — це повне ім'я досить популярного формату стиснення аудіо MP3. З появою дешевшого і потужнішого апаратного забезпечення для кодування/декодування були розроблені досконаліші формати MPEG-2 і MPEG-4. Алгоритми цих форматів складніші й вимагають більших обчислювальних потужностей, однак вони дозволяють досягти більшої ефективності кодування, тобто кращого співвідношення якість/bitrate. MPEG-1 складається з кількох частин:cинхронізація й мультиплексування аудіо й відео (MPEG-1 Program Stream, кодек для відео із прогресивним розгорткою,кодек для звука. Стандарт MPEG-1 визначає три рівні стиснення звуку:

• MP1 або MPEG-1 частина 3 рівень 1 (англ. MPEG-1 Audio Layer 1)
• MP2 или MPEG-1 частина 3 рівень 2 (англ. MPEG-1 Audio Layer 2)
• MP3 або MPEG-1 частина 3 рівень 3 (англ. MPEG-1 Audio Layer 3)

Процедури тестування продуктивності. Еталоне ПО (Reference software). Найбільшим недоліком MPEG-1 відео є підтримка тільки прогресивної розгортки. Через цей недолік свого часу досить швидко отримав визнання більш універсальний стандарт MPEG-2.

Посилання

25-ий кадр