Відмінності між версіями «Користувач:Леонова Ольга»
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Чи бачили ви, як сміються діти? | Чи бачили ви, як сміються діти? | ||
| + | |||
Як дзвінко голосочки їх бринять? | Як дзвінко голосочки їх бринять? | ||
| + | |||
Як радість щиру тяжко їм таїти, | Як радість щиру тяжко їм таїти, | ||
| + | |||
Коли їх почуття повнять? | Коли їх почуття повнять? | ||
| + | |||
А бачили ви їхні сльози? | А бачили ви їхні сльози? | ||
| + | |||
Не просто від капризу чи журби – | Не просто від капризу чи журби – | ||
| + | |||
Від того, що життя прогнози | Від того, що життя прогнози | ||
| + | |||
Гіркі несуть у їх шляхи скарби… | Гіркі несуть у їх шляхи скарби… | ||
| + | |||
Чи відчували силу у обіймах | Чи відчували силу у обіймах | ||
| + | |||
Дитини, що, не знаючи тепла, | Дитини, що, не знаючи тепла, | ||
| + | |||
Живе усе життя у приймах, | Живе усе життя у приймах, | ||
| + | |||
Як пелюсточок без стебла? | Як пелюсточок без стебла? | ||
| + | |||
Чи знаєте, яка потрібна сила, | Чи знаєте, яка потрібна сила, | ||
| + | |||
Такої долі щоби хрест прийнять? | Такої долі щоби хрест прийнять? | ||
| + | |||
А як же хочеться їм вдіти крила | А як же хочеться їм вдіти крила | ||
| + | |||
І в піднебесся мріями злітать! | І в піднебесся мріями злітать! | ||
| + | |||
А як їм мріється родинне свято, | А як їм мріється родинне свято, | ||
| + | |||
Якісь незнані ще сакральні дні, | Якісь незнані ще сакральні дні, | ||
| + | |||
Коли когось назвуть вже татом | Коли когось назвуть вже татом | ||
| + | |||
І перші «мама» скажуться самі… | І перші «мама» скажуться самі… | ||
| + | |||
А їм так хочеться торкнутись неба, | А їм так хочеться торкнутись неба, | ||
| + | |||
Та втратили в життя орієнтир. | Та втратили в життя орієнтир. | ||
| + | |||
А як же їм підтримка треба! | А як же їм підтримка треба! | ||
| + | |||
А як їм треба в серці мир! | А як їм треба в серці мир! | ||
| + | |||
Чи здоганяли ви колись трамвай? | Чи здоганяли ви колись трамвай? | ||
| + | |||
Хоч як би ти не біг, а він поїде. | Хоч як би ти не біг, а він поїде. | ||
| + | |||
Вони кричать життю: «Стривай!», | Вони кричать життю: «Стривай!», | ||
| + | |||
І в той же час їм жити ніде… | І в той же час їм жити ніде… | ||
| + | |||
Все їх життя – безглуздий переїзд… | Все їх життя – безглуздий переїзд… | ||
| + | |||
Все збільшується кількість інтернатів… | Все збільшується кількість інтернатів… | ||
| + | |||
Вони не бачили батьківських гнізд, | Вони не бачили батьківських гнізд, | ||
| + | |||
Лише холодні стіни казематів. | Лише холодні стіни казематів. | ||
| + | |||
Отак по місту всьому чорні діри, | Отак по місту всьому чорні діри, | ||
| + | |||
Де світяться зірки дитячих душ. | Де світяться зірки дитячих душ. | ||
| + | |||
Не відбирайте у дитини віру | Не відбирайте у дитини віру | ||
| + | |||
І розтопіть хоч трохи серця стуж… | І розтопіть хоч трохи серця стуж… | ||
| + | |||
(с)[[Користувач:Леонова Ольга|Ольчик Леонова]] 05.02.13 22:35 | (с)[[Користувач:Леонова Ольга|Ольчик Леонова]] 05.02.13 22:35 | ||
Версія за 15:33, 20 лютого 2013
Родом із Житомира, 2012 року вступила до Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка на факультет педагогіки та психології. спеціальність "Початкова освіта". Захоплююся музикою, декоративно-прикладними видами мистецтва та художнім фото, пишу вірші.
Останній мій вірш присвячено дітям, позбавленим батьківської опіки:
Чи бачили ви, як сміються діти?
Як дзвінко голосочки їх бринять?
Як радість щиру тяжко їм таїти,
Коли їх почуття повнять?
А бачили ви їхні сльози?
Не просто від капризу чи журби –
Від того, що життя прогнози
Гіркі несуть у їх шляхи скарби…
Чи відчували силу у обіймах
Дитини, що, не знаючи тепла,
Живе усе життя у приймах,
Як пелюсточок без стебла?
Чи знаєте, яка потрібна сила,
Такої долі щоби хрест прийнять?
А як же хочеться їм вдіти крила
І в піднебесся мріями злітать!
А як їм мріється родинне свято,
Якісь незнані ще сакральні дні,
Коли когось назвуть вже татом
І перші «мама» скажуться самі…
А їм так хочеться торкнутись неба,
Та втратили в життя орієнтир.
А як же їм підтримка треба!
А як їм треба в серці мир!
Чи здоганяли ви колись трамвай?
Хоч як би ти не біг, а він поїде.
Вони кричать життю: «Стривай!»,
І в той же час їм жити ніде…
Все їх життя – безглуздий переїзд…
Все збільшується кількість інтернатів…
Вони не бачили батьківських гнізд,
Лише холодні стіни казематів.
Отак по місту всьому чорні діри,
Де світяться зірки дитячих душ.
Не відбирайте у дитини віру
І розтопіть хоч трохи серця стуж…
(с)Ольчик Леонова 05.02.13 22:35
