Відмінності між версіями «Користувач:Леонова Ольга»
(Створена сторінка: Ольчик Леонова.) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Image:Ольчик Леонова.jpg|thumb|200px|Ольчик Леонова.]] | [[Image:Ольчик Леонова.jpg|thumb|200px|Ольчик Леонова.]] | ||
| + | |||
| + | Родом із Житомира, 2012 року вступила до Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка на факультет педагогіки та психології. спеціальність "Початкова освіта". | ||
| + | Захоплююся музикою, декоративно-прикладними видами мистецтва та художнім фото, пишу вірші. | ||
| + | |||
| + | Останній мій вірш присвячено дітям, позбавленим батьківської опіки: | ||
| + | |||
| + | Чи бачили ви, як сміються діти? | ||
| + | Як дзвінко голосочки їх бринять? | ||
| + | Як радість щиру тяжко їм таїти, | ||
| + | Коли їх почуття повнять? | ||
| + | |||
| + | А бачили ви їхні сльози? | ||
| + | Не просто від капризу чи журби – | ||
| + | Від того, що життя прогнози | ||
| + | Гіркі несуть у їх шляхи скарби… | ||
| + | |||
| + | Чи відчували силу у обіймах | ||
| + | Дитини, що, не знаючи тепла, | ||
| + | Живе усе життя у приймах, | ||
| + | Як пелюсточок без стебла? | ||
| + | |||
| + | Чи знаєте, яка потрібна сила, | ||
| + | Такої долі щоби хрест прийнять? | ||
| + | А як же хочеться їм вдіти крила | ||
| + | І в піднебесся мріями злітать! | ||
| + | |||
| + | А як їм мріється родинне свято, | ||
| + | Якісь незнані ще сакральні дні, | ||
| + | Коли когось назвуть вже татом | ||
| + | І перші «мама» скажуться самі… | ||
| + | |||
| + | А їм так хочеться торкнутись неба, | ||
| + | Та втратили в життя орієнтир. | ||
| + | А як же їм підтримка треба! | ||
| + | А як їм треба в серці мир! | ||
| + | |||
| + | Чи здоганяли ви колись трамвай? | ||
| + | Хоч як би ти не біг, а він поїде. | ||
| + | Вони кричать життю: «Стривай!», | ||
| + | І в той же час їм жити ніде… | ||
| + | |||
| + | Все їх життя – безглуздий переїзд… | ||
| + | Все збільшується кількість інтернатів… | ||
| + | Вони не бачили батьківських гнізд, | ||
| + | Лише холодні стіни казематів. | ||
| + | |||
| + | Отак по місту всьому чорні діри, | ||
| + | Де світяться зірки дитячих душ. | ||
| + | Не відбирайте у дитини віру | ||
| + | І розтопіть хоч трохи серця стуж… | ||
| + | |||
| + | (с)[[Користувач:Леонова Ольга|Ольчик Леонова]] 05.02.13 22:35 | ||
Версія за 15:31, 20 лютого 2013
Родом із Житомира, 2012 року вступила до Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка на факультет педагогіки та психології. спеціальність "Початкова освіта". Захоплююся музикою, декоративно-прикладними видами мистецтва та художнім фото, пишу вірші.
Останній мій вірш присвячено дітям, позбавленим батьківської опіки:
Чи бачили ви, як сміються діти? Як дзвінко голосочки їх бринять? Як радість щиру тяжко їм таїти, Коли їх почуття повнять?
А бачили ви їхні сльози? Не просто від капризу чи журби – Від того, що життя прогнози Гіркі несуть у їх шляхи скарби…
Чи відчували силу у обіймах Дитини, що, не знаючи тепла, Живе усе життя у приймах, Як пелюсточок без стебла?
Чи знаєте, яка потрібна сила, Такої долі щоби хрест прийнять? А як же хочеться їм вдіти крила І в піднебесся мріями злітать!
А як їм мріється родинне свято, Якісь незнані ще сакральні дні, Коли когось назвуть вже татом І перші «мама» скажуться самі…
А їм так хочеться торкнутись неба, Та втратили в життя орієнтир. А як же їм підтримка треба! А як їм треба в серці мир!
Чи здоганяли ви колись трамвай? Хоч як би ти не біг, а він поїде. Вони кричать життю: «Стривай!», І в той же час їм жити ніде…
Все їх життя – безглуздий переїзд… Все збільшується кількість інтернатів… Вони не бачили батьківських гнізд, Лише холодні стіни казематів.
Отак по місту всьому чорні діри, Де світяться зірки дитячих душ. Не відбирайте у дитини віру І розтопіть хоч трохи серця стуж…
(с)Ольчик Леонова 05.02.13 22:35
