Голосарій
Словник основних термінів курсу
Наука – це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство і мислення.
Наукова ідея – інтуїтивне пояснення явища (процесу) без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сукупності зв'язків, на основі яких робиться висновок.
Гіпотеза – наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок.
Закон – внутрішній суттєвий зв'язок явищ, що зумовлює їх закономірний розвиток.
Судження – думка, в якій за допомогою зв'язку понять стверджується або заперечується що-небудь.
Умовивід – розумова операція, за допомогою якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, яке певним чином пов'язане з вихідним.
Наукова концепція – система поглядів, теоретичних положень, основних думок щодо об'єкта дослідження, які об'єднані певною головною ідеєю.
Концептуальність – це визначення змісту, суті, смислу того, про що йде мова.
Поняття – це думка, відбита в узагальненій формі. Воно відбиває суттєві й необхідні ознаки предметів та явищ, а також взаємозв'язки.
Науковий факт – подія чи явище, яке є основою для висновку або підтвердження.
Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань.
Науковець – це той, хто має відношення до науки, виробляє нові знання, є спеціалістом у певній галузі науки.
Вчений - фізична особа, яка провадить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження з метою здобуття наукових та (або) науково-технічних результатів.
