Історія створення Linux

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
Історія створення Linux

Дізнайся більше про Річарда Столмена

Річард Столмен

У 1983 році Річард Столмен | Дізнайся заслуги

заснував проект GNU

Для того, щоб створити повноцінну Unix-подібну операційну систему і наповнити її лише відкритим програмним забезпеченням. На початок 1990-х проект зібрав майже всі необхідні компоненти цієї системи: бібліотеки, компілятори, текстові редактори, командну оболонку Unix, — за винятком основного компоненту — ядра. У 1990 році проект почав розробку ядра GNU Hurd на основі мікроядра Mach, однак робота розпочалась із серйозними перешкодами і просувалася досить повільно.

Лінус Торвальдс

Тим часом, 1991 р., Лінус Торвальдс(англ. Linus Torvalds), фінський студент Університету Гельсінкі, як своє хобі розпочав розробку іншого ядра. Спершу Торвальдс використовував на своєму комп'ютері Minix — спрощену Unix-подібну операційну систему, розроблену Ендрю Таненбаумом для навчання. Однак, Таненбаум не дозволив іншим розширювати його операційну систему, що спонукало Торвальдса створити заміну для Minix.

Спершу Торвальдс назвав своє ядро «Freax», що є схрещенням слів «free» та «freek», плюс додання літери «Х», котра часто використовується у іменах Unix-подібних операційних систем. Назву «Linux» придумав Арі Лемке, котрий на той час адміністрував FTP-сервер мережі фінських університетів, він дав назву «Linux» мережі, з якої проект Торвальдса був уперше доступний для завантаження.

переглянь пояснення від авторів, преклад блогера історія Unix

Графічна історія Unix систем. Лінукс є Unix-подібною операційною системою, однак її код не було запозичено з оригінальної Unix.

На початку для налаштування та встановлення Лінукс був потрібен комп'ютер під керівництвом Minix. Перші версії Лінукса також вимагали наявності на твердому диску іншої операційної системидля здійснення завантаження, але пізніше з'явилися незалежні завантажувачі на кшталт LILO. Функціональність Лінукс швидко перевершила можливості Minix; Торвальдс та інші ранні розробники ядра адаптували свою роботу для компонентів GNU та користувацького програмного забезпечення задля створення завершеної, повнофункціональної, вільної операційної системи.

Сьогодні Торвальдс продовжує координувати процес розробки ядра, а інші підсистеми (як то компоненти GNU) розвиваються окремо (робота над ядром Лінукс не є частиною проекту GNU). Різні спільноти й компанії комбінують і поширюють усі ці компоненти разом із додатковим прикладним програмним забезпеченням, знані як дистрибутиви Лінукс. Хто створює Лінукс

Unix-linux.png

GNU/Linux — складна система, що включає тисячі різних пакунків: від найпоширеніших (таких, як утиліти GNU, X.org, графічні середовища GNOME і KDE) до специфічних для якогось конкретного дистрибутиву. Команди розробників кожного проекту відрізняються чисельністю, підходом до роботи, застосованими інструментами і методами планування робіт. При цьому ядро Linux займає особливе місце серед усіх інших застосувань. Від нього залежить можливість роботи системи GNU/Linux на різних апаратних платформах і рівень підтримки різних пристроїв, тому характеристики процесу його розробки можуть якоюсь мірою слугувати індикатором для всієї системи GNU/Linux.

Linux Foundation провела дослідження, що охоплює трирічний період розробки ядра (від версії 2.6.11 до версії 2.6.24) і фокусується на таких характеристиках, як частота релізів і змін, розмір початкових текстів ядра, і, найголовніше, дозволяє отримати уявлення про тих, хто, зрештою, розробляє ядро Linux.

Y14588.jpg

Статистика показує, що, в середньому, кожен новий реліз ядра виходить раз на 2,5 — 3 місяці (60 — 110 днів). В першу чергу це пов'язано з вибраною в 2005 р. моделлю розробки, спрямованою на зведення до мінімуму тривалості проміжків між розробкою нових функцій, на зменшення потреби творців дистрибутивів у модифікаціях ядра, а також появою підтримки нових пристроїв і включенням їх у ядро.

При цьому число латок (патчів), що вносяться до ядра, має тенденцію до зростання. Зводячи воєдино ці дві характеристики, можна відзначити, що, в середньому, до ядра вноситься 2,83 латки за годину, при цьому в код ядра щодня додається понад 3 тис. рядків і понад 1,4 тис. рядків модифікується. Число розробників, що взяли участь у випуску версії 2.6.24, більш ніж удвічі перевищило цей показник для версії 2.6.11 і склало 1057 чоловік.

При цьому, проте, всього 10 провідних розробників спільно внесли майже 15% змін, а 30 провідних розробників — 30%. Це, однак, не означає, що поширене в деяких колах уявлення про Linux, як про систему, що розробляється аматорами, правильне. Незважаючи на те, що далеко не в усіх компаній, що займаються вільним ПЗ, є необхідність вносити зміни до ядра, число таких, що беруть участь у його розробці, росте. Чотири найбільші компанії-розробники ядра — Red Hat, Novell, IBM і Intel — внесли понад 32% зроблених за час дослідження змін, а сумарний відсоток змін ядра, внесених розробниками, що працюють на компанії, становить понад 70%.


При цьому серед компаній, що беруть участь у розробці ядра, виділяється декілька груп за основною метою участі в розробці: Група компаній, що включає IBM, Intel, HP, SGI, MIPS та інших, яка орієнтується в основному на підтримку роботи Linux на власному устаткуванні. Дистриб'ютори, — такі, як Red Hat, Novell, MontaVista — мають на меті додавання в ядро можливостей, на які існує попит серед користувачів, і які підсилюють конкурентоспроможність дистрибутивів як кінцевих продуктів. Такі компанії, як Sony, Nokia, Samsung, Google працюють над ядром для поліпшення роботи систем на базі ядра Linux у власних пристроях.