Стаття про субкультури Троценко Анни

Хіпі

Хі́пі[1] (рідше: Гі́пі, англ. hippy, hippie) — американський молодіжний рух, який здійснив у середині 60-х років ХХ ст. першу сексуальну революцію, перетворився на субкультуру та став одним із символів своєї епохи. Деколи їх називали «діти квітів».

Зміст 1 Мир, любов, свобода 2 Хіпі та радянська влада 3 Шипіт 3.1 Музичні кумири руху хіпі 4 Посилання

[ред.] Мир, любов, свобода

«Пацифіка» — символ миру. Лого Організації ядерного роззброєння, який використовували для антивоєнних демонстрацій

Двоє хіпі на фестивалі у Вудстоку Американські хіпі перейняли низку аспектів буддизму, індуїзму й індіанських вірувань Америки, заперечували грабіжницький і споживацький капіталізм, закликаючи жити в єдності з природою, скромно і без насильства, виступали проти війни у В’єтнамі, пропагували вільне кохання та життя в “комунах” – аграрних поселеннях, мешканці яких вирощували екологічно чисті продукти. Ключовим гаслом було Love, Peace, Freedom («мир, любов, свобода»). Антивоєнні слова Make love not war («займайтеся коханням, а не війною») з пісні Джона Леннона стали крилатими. Хіпі одягалися в яскравий і незвичний одяг, носили довге волосся та бороди, влаштовували фестивалі психоделічної (тобто створюваної під впливом легких наркотиків, скажімо, марихуани) та рок-музики. Прототип руху постав на початку 60-х років на східному узбережжі США у Грініч-Вілідж, а вершини популярності сягнув у середині 1960-х років. Зокрема, на найграндіозніший фестиваль у Гай-Ешбрі влітку 1967 р. зібралися 75 тисяч хіпі. Легендою став фестиваль у Вудстоку, на який з'їхалося майже 500 000 людей. Кумирами «дітей квітів» стали рок-музиканти Джон Леннон і Джим Моррісон. Десь до середини 1970-х рух поступово занепав, більшість його учасників повернулися в лоно буржуазної цивілізації та стали добропорядними громадянами, проте й досі існують затяті послідовники хіпізму, які сповідують цю доктрину цілком або частково.

Субкультура хіпі мала великий вплив на культуру західної цивілізації (символом їхньої музики та способу життя стала британська група «Бітлз»), розвиток суспільства, та навіть політики. Колишні хіпі Білл Клінтон, Хав'єр Солана чи Йошка Фішер посідають нині впливові позиції.

[ред.] Хіпі та радянська влада Широкий відгомін ця субкультура набула і в колишньому СРСР. Платівки з «вільною» музикою почали проникати на територію СРСР в кін. 60-х — поч. 70-х рр. Представники студентства та інтелігенції, які мали доступ до закордонної музики були першими «дітьми квітів». Молодь всіляко намагалася дістати записи улюблених виконавців, допомагали у цьому поїздки їхніх батьків за кордон. Ця субкультура стала пристановищем для контркультурної молоді з різних середовищ, об’єднаної в мережу контактів під назвою «система». Першими районами руху хіпі часто були порти або міста недалекі від кордону, з відкіля проникали нові ідеї. Безперечно одним із радянських центрів руху був Львів. Тут антирадянська та антидержавна суть ідей поєдналася з бажаннями національної самобутності та боротьбою за незалежність. Переслідувана КДБ і міліцією, вона протрималася значно довше, ніж на Заході, аж до кінця 1980-х років. Відомими у СРСР були гурти «Цветы» (Стаса Наміна) і «Машина времени» (Андрія Макаревича), чиї неоднозначні пісні деколи негативно сприймала влада.

[ред.] Шипіт В Україні з 1993 року існує щорічне неформальне зібрання хіпі відоме на території всього колишнього Радянського Союзу. Українці, поляки, росіяни, білоруси, чехи, німці та багато інших гостей збираються щороку біля водоспаду Шипіт на Закарпатті. Збіговисько традиційно влаштовують на початку липня, кульмінацією забав є свято Івана Купала — 7 липня.

[ред.] Музичні кумири руху хіпі The Beatles The Doors Джимі Хендрікс Джон Леннон Дженіс Джоплін Боб Марлі Greatful Dead Jefferson Airplain [ред.] Посилання Остання зміна цієї сторінки: 18:22, 17 березня 2011. Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike, також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання. Політика конфіденційності Про Вікіпедію Відмова від відповідальності