Стаття до проекту " Моє рідне місто або село" Юрченко,2017

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук


Для кожного з нас рідне місто – як мініатюрна Батьківщина, до якої ми так за всі роки прикипіли душею, так звикли, що навіть тоді, коли ми далеко від рідного міста, ми все одно згадуємо ті до болі знайомі вулички та сквери, повз яких протягом тривалого часу ходили в магазин чи в школу і де зазвичай любили прогулюватися з друзями.

Це, звичайно, відноситься й до Кропивницького , чудового міста в Центральній Україні, яке дає тобі особливе почуття затишку й спокою. Це можна пояснити тим, що Кропивницький – відносно невеликий обласний центр, який за концентрацією населення не може конкурувати з такими гігантами як Київ, Харків та Одеса. У Кропивницькому немає таких надоїдливих жахливих заторів та всіх інших явищ, які притаманні мегаполісу. Це місто зберегло свій специфічний комфорт та спокійний ритм життя, що, наприклад, мені дуже імпонує.

Місто також має багату та досить цікаву історію. Не буде зайвим трошки згадати її. Місто, яке сьогодні називається Кропивницький, засноване на обох берегах річки Інгул у 1752 році. Так сказано в офіцій¬ному документі (подається мовою оригіналу): «Описание го¬рода Елисаветграда, сделанное в 1796 году городским маги¬стратом при генеральном размежевании Екатеринославской межевой конторой отведенной городу выгонной земли». З ідеологічних міркувань це надзвичайно цінне першодже¬рело ігнорувалося дослідниками історичного минулого міста, заснування якого визначали разом з початком будівництва земляної фортеці. 1775 року лівобережне поселення Поділ одержало статус міста з назвою Єлисаветград, у 1924-1934 називалося Зінов'євськом, 1934-1939 — Кірове, з 1939 — Кіровоград, з 2016 — Кропивницький. Місто розташоване у верхній течії Інгулу при впадінні у нього приток Грузької і Сугоклії (правих), Біянки (лівої). Площа — 103 км 2, населення міста — 232 тисячі осіб (з часу першого видання книжки — 2008 рік — кількість населення скоротилося на 28 тисяч осіб). Законодавчу владу здійснює міська рада, виконавчу — місь¬кий голова та міськвиконком.

Кропивницький можна назвати дуже багатим на талановитих людей, архітектурні пам’ятки та красиві краєвиди містом. Дуже багато відомих українських культурних діячів вважали саме це місто своєю рідною домівкою чи жили тут й працювали протягом довгого часу. Відзначу декілька таких людей.

Володимир Кирилович Винниченко - один з найвідоміших уродженців нашого міста, Голова Секретаріату Центральної Ради, Директорії УНР, знаний літератор і публіцист. Тут він навчався у місцевій гімназії, провів молоді роки. На його честь названо проспект у центрі Кіровограда. Іван Карпенко-Карий — український письменник, драматург, актор, ерудит, брат Миколи Садовського та Панаса Саксаганського. На його честь названо Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Юрій Яновський — український радянський письменник - класик, лауреат Сталінської премії (1949). Марко Лукич Кропивницький — український письменник, драматург, театральний актор. З ім'ям М. Кропивницького пов'язані створення українського професійного театру й наступний етап розвитку реалістичної драматургії. Саме в його честь було названо наше місто.

Місто має чудову архітектуру, і її особливістю є застосування окремих стилів (доволі великого числа), а не пануючого еклектизму, як скажімо в Києві, та збереження старої забудови (переважно 2-а пол. XIX століття), в тому числі низки культових споруд, рештки російських укріплень, єврейських кварталів тощо.

До історико-культурних та культових споруд і пам'яток Кропивницького належать: Кафедральний собор Різдва Богородиці (Грецька церква), 1805-12 рр. — кам'яну церкву Пресвятої Володимирської Богородиці було зведено на місці старої дерев'яної.

  • Залишки Єлисаветинської фортеці — окремі будівлі військового поселення, яке дало початок місту: казарми, аптека, канцелярія, лікувальний корпус, житловий будинок, кухня (у теперішній час тут міститься Перша міська лікарня), фортечні вали, спеціально для огляду встановлено тогочасні гармати.

комплекс будівель військового містечка (кін. 1840-х — поч. 1850-х років).

  • Спасо-Преображенський собор (пам'ятка архітектури XVIII—XIX ст.ст.) — за СРСР 1965 року в його стінах було відкрито картинну галерею, що власне і врятувало культову споруду від знесення, а з проголошенням незалежності України господарем Спасо-Преображенської церкви 1992 року знову стала релігійна громада УПЦ МП, і відтоді богослужіння в ньому не припиняються. У 1990—2000-х рр. храм не тільки прикрасився зовні, але й став притулком для багатьох святинь.
Спасо-Преображенський собор
  • Свято-Покровська церква, 1850—75 роки.
Yourchenko1717.jpg
  • Головна синагога, 1853 рік.
  • Будівля Пасажу — зараз обласний художній музей будинок Барського, збудований у стилі «ранній модерн».
  • Ангел-хранитель України.
  • Завод «Ельворті.

Також Кіровоградщина багата на пам’ятки природи, можна назвати такі: витоки річки Інгулець, Острів Обеліск , балка Очеретяна (ботанічний заказник), Богданівська балка, Боковеньківська балка, Бузове (заказник), Булгаківська балка, Дендропарк, Ковалівський парк тощо.

Yourchenko36.jpg

На території цієї області за часи Запорізької сечі селилися городові козаки; а в радянський період жителі цього міста відчули на собі процеси колективізації, радянізації, уніфікації та численні жахливі репресії.


  1. [1]
  2. [2]
  3. [3]
  4. [4]
  5. [5]

Рідне місто або село на карті України Google карти

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата Історична подія
1775р Заснування міста.
1868-69рр. Введення в експлуатацію залізниці Харків – Елисаветград – Одеса.
1874р. Запуск пром.виробництва «Ельворті» братами Ельворті.
1882р. Відкрився перший український професійний театр.
Січень – лютий 1918р. Бої за місто Єлисаветград, що відбувалися між армією УНР, анархістами та російськими більшовиками.
1920р. Єлизавет остаточно зайняли більшовики.
1924р. Місто перейменоване на Зінов'євськ.
5 серпня 1941р. Місто було окуповане гітлерівськими військами.
8 січня 1944р. Місто було зайняте радянськими військами.
1973р. Було введено в експлуатацію водогін «Дніпро — Кіровоград» проектною потужністю споруд 168 тисяч м³ питної води на добу.
2011р. Кропивницький здобув звання танцювальної столиці України.
Photo 5.jpg

Ресурси:

  • Посилання на власний фотоальбом у Google Диск;
  • Посилання на власний блог у Blogger;
  • Посилання на добірку відеоматеріалів;
  • Посилання на опитування або анкету у Google Форми;
  • Посилання на спільний груповий постер.



Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка