Проект з ОІТ та ПС: "Порівняльна характеристика палестри та сучасних залів для боротьби" - групи CП17-Б ФФВ, Брояковський
Порівняльна характеристика палестри та сучасних залів для боротьби
Зміст
Автор проекту
Брояковський Всеволод Олександрович
Тема дослідження
Визначити спільні та відмінні ознаки сучасних залів боротьби та палестри.
Проблема дослідження
Зробити порівняльну характеристику палестри і сучасних залів для боротьби.
Гіпотеза дослідження
Довести, що умови в сучасних залах для боротьби є кращими, ніж занняття в палестрі.
Мета дослідження
Визначити спільні та відмінні ознаки сучасних залів боротьби та палестри.
Палестра –у стародавній Греції — гімнастична школа для хлопчиків. Юнаки Херсонеса навчалися в гімнасіях, атлети в особливих школах — палестрах.
Палестра - ця установа була якоюсь подобою гімнасії. Латинське слово «palaestra» іноді помилково використовується для позначення гімнасія, хоча насправді грецька палестра (palaistra - «борцівське школа») досить значно відрізнялася від нього. Будучи школою, в якій хлопчиків навчали атлетики (в основному боротьбі і кулачному бою), вона, на відміну від гімнасії, нерідко була приватним володінням будь-якої особи. Палестра зазвичай складалася з майданчика для тренувань на відкритому внутрішньому дворі, покритому піском, і навколишнього її прямокутної колонади, за якою знаходилися роздягальні і ванні кімнати. Найчастіше палестра була частиною гімнасії.
Афінська система виховання дещо відрізнялася від спартанської. Тут виховання мало індивідуальний характер. Афіни прагнули до поєднання розумового, морального, естетичного та фізичного розвитку. Метою виховання була гармонійно розвинена, досконала внутрішньо і зовнішньо особистість.
У школі палестрі (школі боротьби) під керівництвом учителів-педотрибів (учителів гімнастики) підлітки та юнаки 14-15 років навчалися п'ятиборства (біг, стрибки, боротьба, метання диска і списа), а також плавання. Юнаки 17-18 років з родин найзаможніших аристократів виховувались у гімнасіях (гімназіях), в яких вони вивчали філософію, політику, літературу та займалися гімнастикою. Юнаки 18-20 років готувалися до військової служби (опановували навички володіння зброєю, вивчали морську справу, фортифікацію, військові статути, закони держави). Спочатку вправи і змагання хлопців проводилися на відкритих майданчиках. Назва таких майданчиків — "дромос" (з грецької йготоз — місце для бігу) — характеризує і основну спрямованість фізичного виховання. Пізнє фізичне виховання перекладалося на міські майданчики — в палестри — дворічні або трирічні школи для 13—15-річних хлопчиків, в яких навчали боротьбі, бігу, стрибкам, метанню диску і спису, плаванню, а також проводили бесіди на політичні і етичні теми. Одночасно з палестрами відкривалися і гімнасії — навчально-виховні установи, в яких займалися гімнастикою, а також навчалися політиці, філософії, літературі. Свою назву гімнасії отримали від слова "гімнос". У Гомера воно означало "без зброї", а надалі почало вживатися в значеннях "без верхнього одягу", "голий". Поступово відбувається змішання двох напрямів фізичного виховання, характерних для палестр і гімнасіїв. Гімнасії стають основними центрами фізичного виховання, в яких розміщуються приміщення для боротьби (палестри), бігові доріжки, зали для кулачного бою, басейни, лазні, приміщення для масажу. В системі античної гімнастики виділяли три частини: • ігри, які застосовувались у підготовці дітей (рухливі ігри, ігри з м'ячем, вправи з предметами – обручем, диском, списом); • палестру (це слово походить від назви залів, де проводилися змагання борців) – система фізичних вправ з програми пентатлону (біг, стрибки у довжину, метання спису, метання диску і боротьба), доповнені плаванням, веслуванням, кулачним боєм, стрільбою з луку, бігом зі зброєю; • орхестрику – вправи, в основі яких ігри з м'ячем, акробатика, ритуальні, обрядові і побутові танці. Кожна з цих частин мала своє призначення: ігри застосовувались в процесі фізичного виховання дітей; палестра визначала основний зміст фізичного виховання молоді; орхестрика була доповненням до палестри і вирішенням задачі розвитку спритності, підготовки до тренувальних занять і змагань. Фізичне виховання починалось з 7-8 річного віку в гімнасіях і палестрах. По досягненню 15 років фізичне виховання в гімнасіях набувало спортивної спрямованості. Тут, поряд з п'ятиборством, юнаки займались боротьбою, кулачним боєм і плаванням. Юнаки з багатих родин займались в гімнасіях і до 18-20 років, де вони продовжували удосконалення в різних видах спорту. В Афінах існувало три види шкіл, які могли відвідуватися одночасно: граматична, музична і гімнастична (палестра). В палестрі хлопчик афінянин знаходився значну частину дня. Тут, під керівництвом педономів і гімнастів, він проводив час в безперервних вправляннях і дружніх змаганнях із своїми ровесниками. Але уже з 14-16 років виховання афінянина відбувалося у громадських гімнасіях. Тепер ними керували гімнасіархи, педотриби і все ті ж гімнасти. Значно збільшувалось фізичне навантаження. Одночасно вводились елементи громадського виховання (бесіди із дорослими, відвідування театрів, судів, народних зібрань, мусичних змагань та змагань атлетів). Елементи фізичного виховання, взятого у більш вузькому смислі слова, включала у себе палестра. Ця назва пов'язана із першопочатковими залами для боротьби (палестра), які були побудовані у VІІІ ст. до н.е. замість турнірних майданчиків під відкритим небом. У рамках системи вправ основу загальної фізичної підготовки складало комплексне випробування, пентатлон. Воно включало у відповідності зі традиціями біг (приблизно 192-196 м), стрибки у довжину з гальтерами, метання спису, диску і боротьбу. Із числа інших вправ, які відносяться до палестри, найбільше значення мали рукопашний поєдинок, кулачний бій, боротьба вільним стилем, боротьба і метання каменів. В цій школі навчали також бігу зі зброєю, верховій їзді, стрільбі зі луку, плаванню і навіть, за виключенням Спарти, веслуванню. АФІНИ - одне з міст-полісів Древньої Греції. Відрізнялось передовими демократичними реформами в освіті, громадському житті. Фізичне виховання дітей було приватною справою батьків. Фізичне виховання хлопчиків здійснювалося в палестрах. Це були приватні навчальні заклади, де заняття проводили педотріби (вчителі). В Афінах були і громадські заклади - гімнасії. У них юнаки займалися військовою підготовкою і фізичними вправами, готувалися до виступів на святах.
Дівчата в Афінах в палестри і гімнасії не допускалися і фізичними вправами не займалися. До наших днів збереглися назви трьох давньогрецьких гімнасій: Академія, Лікеон, Кіносарг. Найбільшою популярністю в них користувалася боротьба. ОЛІМПІЯ - історичне місце проведення античних Олімпійських ігор, розташоване в долині двох річок - Алфей і Кладеус - в полісі Еліда Стародавній Греції, біля підніжжя Кроноссного пагорба. Виникла в другому тисячолітті до н.е. як ритуальне місце і святилище бога Зевса і богині Гери. Головними спорудами в Олімпії були храм Зевса і спортивні споруди: стадіон, гімнасій, палестра. Навколо храму Зевса споруджувалися статуї переможців Олімпійських ігор. ПАЛЕСТРІ - в Олімпії палестра служила місцем боротьби. Це був двір з навісом над усіма сторонами двору, де розміщувалися класи, лазні, кімнати для відпочинку та інші приміщення, необхідні для занять спортом і відпочинку атлетів і елланодіків.
Сучасні спортивно-оздоровчі заняття спрямовані на загальний розвиток та зміцнення фізичного тренування організму з метою отримання оздоровчого ефекту. Вони розраховані на різні вікові категорії населення, різну ступінь фізичної підготовки, різну специфіку трудової діяльності. Важливе значення має емоційність заняття: веселий, життєрадісний настрій людини, що займається спортом, комфортність, естетичність площадок, приміщень та їх обладнання посилює ефективність занять та роблять спортивно-оздоровчу культуру більш привабливою. Це у свою чергу створює реальний потяг до здорового та культурного способу життя, виявляється почвою для боротьби з шкідливими звичками, допомагає людині підвищити його фізичну та духовну силу, розвиває творчу активність. Все це необхідно враховувати при створенні спортивно-оздоровчого комплексу, при оснащенні та оздобленні різних груп приміщень, при благоустрої територій, призначених для цього виду діяльності. Специфікою функціональних процесів визначається склад основних та допоміжних приміщень. Основні приміщення в спортивно-оздоровчих комплексах — це зали загальнофізичної підготовки, ритмічної та атлетичної гімнастики, тренажерні зали, ванни для плавання, купання, ігор на воді. Відповідність параметрів цих споруд спортивним нормам не обов'язкове — тут допускається універсалізація приміщень. Наприклад, зал для загальнофізичної підготовки може також використовуватись для спортивних ігор по спрощеним правилам, для загальнорозвиваючої гімнастики та боротьби. Всі ці види занять забезпечуються частковою заміною устаткування. Постійним обладнанням в таких залах повинні бути баскетбольні щити, пристрої для кріплення сітки для гри у волейбол чи бадмінтон. Спортивні зали можуть розміщуватися в спеціальних будинках чи входити до складу суспільних будинків (навчальних закладів, клубів тощо). Зали для важкої атлетики повинні розташовуватися на першому поверсі. Помости в них установлюють на ґрунті, не зв'язуючи їх з основними конструкціями будинку. Приміщення в будинку повинні бути взаємозалежні таким чином, щоб забезпечувався рух людей в наступній послідовності: вестибуль з гардеробною верхнього одягу – роздягальні чоловічі і жіночі (з душовими і туалетами) – спортивний зал. Подібне розміщення виключає зустрічні потоки руху одягнених і роздягнених спортсменів. Для глядачів передбачаються місця, спеціальні проходи, буфет, фойє й інші приміщення, ізольовані від приміщень для спортсменів. Існують визначені норми розмірів спортивних залів, що обумовлюють найбільш ефективне здійснення учбово-тренувального процесу, а також підтримку необхідного рівня фізико-хімічного стану повітряного середовища. Одноразову пропускну здатність залу визначають виходячи з розрахунку площі в квадратних метрах на одного спортсмена. Важливе гігієнічне значення має внутрішня обробка приміщень. Стіни повинні бути рівними, без виступів і ліпних прикрас, стійкими до ударів м'яча і допускаючими прибирання вологим способом. Радіатори центрального опалення розташовують у нішах, під вікнами і вкривають захисними ґратами. Двері не повинні мати виступаючих лиштв. При фарбуванні стін варто враховувати ступінь відбивання світла і вплив кольору на психофізіологічні функції: зелений колір заспокоює і сприятливо діє на орган зору, жовтогарячий і жовтий підбадьорюють і викликають відчуття тепла; червоний колір збуджує; синій і фіолетовий гнітять. При використанні олійної фарби не рекомендується покривати нею стіни і стелю цілком, тому що це перешкоджає природній вентиляції. Підлога повинна бути рівною, без вибоїв і виступів, неслизькою, еластичною, теплою і легко митися. Особливе гігієнічне значення має створення в залах оптимальних мікрокліматичних умов. Для забезпечення необхідного повітрообміну передбачається пристрій центральної приточно-витяжної вентиляції з розрахунком на подачу зовнішнього повітря не менш 80 м3/год на одного спортсмена і 20 м3/год – на одного глядача. У крайньому випадку облаштовується децентралізована штучна вентиляція з максимальним використанням провітрювання приміщень через фрамуги і кватирки. Спортивні зали, зали для підготовчих занять і зали ванн у басейнах, криті ковзанки зі штучним льодом повинні мати пряме природне освітлення. Вікна повинні бути розташовані не нижче 2 м від підлоги. Найкраща форма вікна прямокутна. Чим ближче до стелі знаходиться його верхній край, тим краща освітленість у приміщенні. Конструкція віконних плетінь і скло повинні бути стійкими до ударів м'яча. Якщо вони не відповідають цій вимозі, варто захистити їх металевими сітками, що допускають можливість провітрювання приміщень і протирання стекол. У спортивних залах, призначених для спортивних ігор (у тому числі в універсальних залах), не допускається розташування вікон у торцевих стінах. Для штучного освітлення в спортивних залах рекомендується встановлювати джерела відбитого світла чи світні смуги і панелі. При використанні люмінесцентних ламп необхідно для зменшення стробоскопічного ефекту підключати суміжні світильники до різних фаз мережі. У залах для баскетболу, волейболу, тенісу, футболу, ручного м'яча не допускається розміщення світильників на торцевих стінах (за винятком світильників відбитого світла). Потрібно передбачити міри, що виключають ушкодження світильників від удару м'ячем. Для кількісної характеристики штучного освітлення роблять безпосередній вимір рівня освітленості за допомогою люксметра і зіставляють отримані дані з відповідними гігієнічними нормами. Освітленість у спортивних залах визначають у горизонтальній, а в ряді випадків і у вертикальній площині. Останнє пов'язано з тим, що в деяких видах спорту необхідна освітленість повітряного середовища, де переміщується м'яч чи спортсмен.
Висновки
Сучасні зали мають більше переваг в порівнянні з Палестрами, тому що прогрес, який відбувається у всіх ланках, торкнувся і будування різних споруд, а також і стадіонів. Якщо порівняти Палестри і сучасні зали, то в них є чимало спільного. Спільне: замкнута споруда, без даху, кімнати для відпочинку, басейни, бігова доріжка, гімнастичний зал, зали для боротьби, в них відбувалися змагання та проходили навчання різних видів спорту. В сучасних залах все збудовано таким чином, що находитися в ньому комфортно як глядачу, так і спортсмену. Спортсмени в сучасних залах мають змогу користуватися новітніми розробками науковців, які покращують якість снарядів спортсмена, інвентар під час невикористання знаходиться в спеціальних приміщеннях. Наприклад спортивні доріжки на сучасних стадіонах зроблені із спеціального матеріалу, яке дає змогу спортсменам бігати по ним з найбільшою швидкістю(цю змогу дає і спеціальне шиповане взуття спортсменів). Також ці бігові доріжки не дають такого шкідливого впливу на здоров’я, як наприклад звичайне асфальтоване покриття, яке погано впливає на спину, суглоби і т.д. Хоч в Палестрах було земляне покриття, яке не має такого шкідливого ефекту, як асфальтоване але все ж таки краще бігати на спеціальних доріжках, яких на той час не було. На сучасних стадіонах вжитті кращі умови захисту від різних надзвичайних подій. Сучасні стадіони мають змогу вміщувати більше глядачів ніж в Палестрах. Стадіони стараються будувати ближче до парків і подалі від шумних, забруднених місць. Будуються споруди, які мають змогу проводити змагання з багатьох різних видів спорту. В цих спорудах є дуже багато приміщень оздоровчого, відновлювального, підготовчого характеру, та багато інших. Так, в Палестрах вони також були, але зараз все це більш комфортніше.
Корисні ресурси
http://studentam.net.ua/content/view/2253/85/
http://pidruchniki.com/1300052735074/pedagogika/vihovannya_navchannya_davniy_gretsiyi_davnomu_rimi
http://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14721/
http://travel-in-time.org/uk/mandrivki-chasom/shkola-v-drevniy-gretsiyi/
https://studopedia.su/17_10574_sistema-antichnoi-gimnastiki-st-gretsii.html
http://ukr-tur.narod.ru/dovidnyk/slovnykp/p1/palestra.htm
https://ru.wiktionary.org/wiki/palestra#Значение
http://ukrlit.org/slovnyk/палестра
http://ponjatija.ru/node/15283
https://uk.wikipedia.org/wiki/Палестра
http://svitppt.com.ua/vsesvitnya-istoriya/starodavnya-osvita-ta-nauka.html
http://3w.ldufk.edu.ua/files/kafedry/biohim_gigieny/sport_sporudy/lek/Lekcia_4.pdf
http://bookwu.net/book_gigiyena-fizichno-kulturi_967/24_ggyenchn-vimogi-do-kritih-sportivnih-sporud
| Зали Палестри | Сучасні зали для боротьби | Зали і умови у Спарті |
|---|---|---|
| У школі палестрі (школі боротьби) під керівництвом учителів-педотрибів (учителів гімнастики) підлітки та юнаки 14-15 років навчалися п'ятиборства (біг, стрибки, боротьба, метання диска і списа), а також плавання. | Сучасні спортивно-оздоровчі заняття спрямовані на загальний розвиток та зміцнення фізичного тренування організму з метою отримання оздоровчого ефекту. Вони розраховані на різні вікові категорії населення, різну ступінь фізичної підготовки, різну специфіку трудової діяльності. | спартанці були професійними воїнами. Тоді ж у Спарті виникла особлива система виховання дітей. Усі спартанські хлопчики були розділені на загони за віком. Виховання дітей у цих загонах було дуже суворим. |
| Одночасно з палестрами відкривалися і гімнасії — навчально-виховні установи, в яких займалися гімнастикою, а також навчалися політиці, філософії, літературі. Свою назву гімнасії отримали від слова "гімнос". У Гомера воно означало "без зброї", а надалі почало вживатися в значеннях "без верхнього одягу", "голий". Поступово відбувається змішання двох напрямів фізичного виховання, характерних для палестр і гімнасіїв. | Спортивні зали можуть розміщуватися в спеціальних будинках чи входити до складу суспільних будинків (навчальних закладів, клубів тощо). Зали для важкої атлетики повинні розташовуватися на першому поверсі. Помости в них установлюють на ґрунті, не зв'язуючи їх з основними конструкціями будинку. Приміщення в будинку повинні бути взаємозалежні таким чином, щоб забезпечувався рух людей в наступній послідовності: вестибуль з гардеробною верхнього одягу – роздягальні чоловічі і жіночі (з душовими і туалетами) – спортивний зал. Подібне розміщення виключає зустрічні потоки руху одягнених і роздягнених спортсменів. Для глядачів передбачаються місця, спеціальні проходи, буфет, фойє й інші приміщення, ізольовані від приміщень для спортсменів. | Спартанцям наказаний був найсуворіший спосіб життя. Наприклад, чоловіки не могли обідати вдома, вони збиралися за спільні столи, де обідали групами, або товариствами. Цей звичай громадських столів називався сіссітіях. Кожен член товариства доставляв до столу певну кількість борошна, вина, плодів і грошей. Обідали вони дуже помірно, улюблена страва їх становила чорна юшка, зварена на свинині, з приправою з крові, оцту і солі. На покриття витрат такого загального столу кожен спартанський громадянин зобов'язаний був щомісячно доставляти якусь кількість харчів: ячмінного борошна, вина, сиру і фіг. |
