Проект з ОІТ та ІФК: "Порівняльна характеристика давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу" - №11 групи ФФВ, 2015

Стародавні і сучасні Олімпіади: за і проти

Автор проекту

Буйнова Юлія Григорівна

Тема дослідження

Порівняльна характеристика давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу

Проблема дослідження

Чим відрізняється техніка давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу. Порівняння швидкості деяких тварин та людей.

Гіпотеза дослідження

Припущено, що при дослідженні бігу давнини і сучасного легкоатлетичного бігу буде знайдено як позитивні, так і негативні складові

Мета дослідження

Обґрунтувати позитивні і негативні риси сучаного і давнього олімпійського спорту на прикладі специфіки давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу

Результати дослідження

Олімпійський характеристика бігу у Стародавній Греції

Біг був найважливішим видом спорту Олімпійських ігор. Більше ніж 2000 років тому, на батьківщині Олімпійських ігор Греції, на гірському камені був залишений такий напис:

«Хочеш стати здоровим? Бігай.
Хочеш стати розумним? Бігай.
Ці прості слова мають глибокий сенс.

Список олімпійських видів спорту спочатку складався всього з однієї дисципліни - бігу на коротку дистанцію - 1 стадію (192,27 метрів) що дорівнює 600 ступень Зевса. Найбільший стадій був саме в Олімпії, оскільки його, за переказами, відміряв сам Геракл. Цей вид бігу більш півстоліття був єдиним змаганням на олімпійському святі еллінів. Бігуни шикувалися на стартовій лінії на весь зріст, простягаючи праву руку вперед, і чекали сигналу судді (элланодика). Якщо ж хтось із атлетів випереджав стартовий сигнал (тобто мав місце фальстарт), він піддавався покаранню - суддя бив спортсмена припасеної для цієї мети важкою палицею. Для цього позаду лінії старту розташовувалися помічники суддів - "мастікторес" (паличники) На 14 олімпіаді в 724 році до н. е.. з'явився ще один вид бігу - діаулос, протяжність якого дорівнює двом стадіям. Програма наступних ігор поповнилася доліходромом. Це був біг на витривалість, його дистанція, поступово збільшуючись, виросла від 8 до 24 стадій. Мужні і атлетичні греки мали велику перевагу у цьому виді спорту. Вони фізично були дуже міцними, що дивує навіть сучасних людей. Виникнення цього виду спорту було тісно пов'язане з війною. У той час, для того, щоб передавати листи або накази, кур'єрам-листоношам необхідно булодоставляти інформацію долаючи велику відстань. Таким чином, біг на довгу дистанцію, природньо, став одним з видів змагань Олімпійських ігор. Часті війни зробили греків майстрами на змаганнях з бігу. Був один такий бігун на довгу дистанцію, що завоював перше місце в змаганнях. Щоб його земляки дізналися про важливу новину, він видираючись на гори, долаючи велику відстань побіг додому. Відстань між місцем змаганнь і його будинком була більше 100 кілометрів. Після того, як він повідомив цю радісну новину землякам, наступного дня він повернувся на стадіон, де проходили Олімпійські ігри, і продовжив участь в змаганнях. Тому для таких спортсменів пробігти дистанцію менше ніж 5000 метрів було дуже легко. У 520 році до нашої ери на 65-х Олімпійських іграх з'явився ще один вид спорту - біг зі зброєю. Виникнення цього виду спорту також диктувалося війною. На відміну від інших видів бігу, учасники змаганнь з бігу зі зброєю мали вдягати шоломи і наколінники, а в лівій руці тримати щит. Змагання з бігу зі зброєю зазвичай проходили дуже напружено, часто викликали великі емоції у глядачів, тому ці змагання були частиною церемонії закриття стародавних Олімпійських ігор. Атлет, який перемагав у цьому виді змагань, отримував почесне звання «тріаст», тобто триразовий переможець. Атлети змагалися лише оголеними, щоб продемонструвати красу свого тіла. У цьому наочно проявлялась тілесність давньогрецької культури. Культура тіла була настільки великий, що нагота не викликала почуття сором'язливості. Жінки не тільки не брали участь в Олімпійських іграх, але їм і заборонялося їх дивитися. Тільки одна жінка - жриця богині Деметри мала право спостерігати за ними з ложі. У разі порушення цієї заборони, винну скидали зі скелі.

Характеристика сучасного легкоатлетичного бігу

Змагання з бігу - один з найстаріших видів спорту, за якими були затверджені офіційні правила змагань, і були включені в програму з самих перших олімпійських ігор 1896 року. Для бігунів найважливішими якостями є: здатність підтримувати високу швидкість на дистанції, витривалість (для середніх і довгих), швидкісна витривалість (для довгого спринту), реакція і тактичне мислення. Програма чоловічих дисциплін в програмі Олімпійських ігор (24 види) не змінювалася з 1956 року. У програму жіночих видів входить 23 види. Єдина різниця це ходьба на 50 км, якої немає в жіночому списку. Таким чином, легка атлетика є найбільш медалеємким видом серед всіх олімпійських видів спорту. Програма чемпіонатів у приміщенні складається з 26 видів (13 чоловічих і 13 жіночих). На офіційних змаганнях чоловіки і жінки не беруть участь у спільних стартах. Біг поділяється на олімпійські та інші дисципліни. До олімпійських належить «гладкий» біг (тобто біг по доріжці стадіону з твердим покриттям):

• спринтерський — на короткі дистанції (100, 200, 400 м) та відповідні естафети (4х100 та 4х400 м);
• біг на середні дистанції (800 та 1500 м)
• стаєрський — біг на довгі дистанції (5000 та 10000 м), «стипль-чейз» — 3000 м з перешкодами (бар'єрами та ровом з водою); та марафон (42 км 195 м).

Біг з перешкодами має два різновиди:

• бар'єрний біг, проведений на біговій доріжці на дистанціях 60, 80, 100, 110, 200, 300 і 400 м з однотипними перешкодами, розставленими рівномірно на дистанції;

• біг з перешкодами (стипль- чез) на дистанціях 1500, 2000 і 3000 м.

Біг до 400 м включно проводиться по окремих доріжках для кожного бігуна. Біг на інші дистанції проводиться за загальною доріжці. Час, витрачений на проходження встановленої дистанції, фіксується секундоміром. У часовому і двогодинному бігу, обмеженому часом, результат визначаться завдовжки дистанції (в метрах), пройденої за цей час. Деяка частина легкоатлетичних змагань проводиться також взимку під дахом в скороченому варіанті (наприклад замість спринту 100 м змагаються на 60-метровій дистанції) Понад 3000 років Олімпіади були суто чоловічим заходом. Не стали винятком навіть I Олімпійські ігри новітнього часу. Їх проводили відповідно до античного «дискримінаційного» звичаю. Присутність жінок-уболівальниць на трибунах Мармурового стадіону у квітні 1896 р., всупереч давнім правилам, стала даниною демократизму світового олімпійського руху. Жіноча постать панувала і на емблемі-плакаті Олімпіади, символізуючи Грецію-Елладу. Вона стала передвісницею майбутніх жіночих подвигів на прославлених змаганнях. За чотири роки, які відділили першу Олімпіаду від другої, людство здійснило величезний стрибок на шляху встановлення рівності статей і відновлення історичної справедливості. З того часу жінки також почали приймати участь в Олімпійських іграх.

Бігові доріжки

Змагань з бігу на I стадій складались із забігів і фіналу. Атлети бігли по окремих розмічених доріжках довжиною 192 м 27 см , а їх розподіл по забігах і доріжках проводився шляхом жеребкування. В забігу могли взяти участь до 20 спортсменів одночасно. Розкопки в Олімпії виявили, що місце старту та фінішу було відмічене кам’яними смугами, розділеними дерев’яними стовпами на проміжки в 1,2 м завширшки, тобто, на бігові доріжки. Для покарання спортсменів позаду лінії старту розташовувалися помічники суддів - "мастікторес" (паличники). Стартували бігуни із спеціальних мармурових плит, в яких були поглиблення для пальців. Покриття бігових доріжко було грунтово-пісчаним, що збільшувало рівень травматизму і зменшувало результати атлетів

Сучасні змагання з бігу проводяться на спеціальних легкоатлетичних стадіонах з обладнаними доріжками. На літніх стадіонах зазвичай 8-9 доріжок, на зимових — 4-6 доріжок. Ширина доріжки — 1,22 м, лінії, яка розділяє доріжки — 5 см. На доріжки наноситься спеціальна розмітка, що вказує старт і фініш всіх дистанцій, і коридори для передачі естафетної палички.

Переможці давньогрецького бігу

• Першим переможцем став Кореб з Еліди.
• Політес з Корини, найшвидший атлет на 212-й Олімпіаді.
• Ласфе з Те-беї, який пробіг 156 стадій
• Нікола з Акріі якому на двох Олімпіадах належало п'ять перемог у бігу

Рекорди Олімпійських ігор сучасності

Перші вищі світові досягнення історично відносять до середини XIX століття. Тоді в Англії з'явився інститут професійних спортсменів і вперше почали заміряти найкращий час у бігу на 1 милю. Починаючи з 1914 року і появи IAAF, встановлюється централізована процедура фіксації рекордів, і був визначений перелік дисциплін, в яких реєструвалися світові рекорди. На Олімпіаді в Мехіко в 1968 році вперше почали використовувати повністю автоматизовану систему вимірювання часу з точністю до сотих часток секунди (Джим Хайнс, 9,95 c в бігу на 100 м). З 1976 року IAAF встановила використання автоматики для визначення часу в спринті як обов'язкова умова. [4] Найстаршим світовим рекордом в дисциплінах легкої атлетики, які входять до програми Олімпійських ігор, є рекорд в бігу на 800 метрів на відкритих стадіонах у жінок (1:53,28), встановлений 26 липня 1983 Яромілою Кратохвіловою (Чехословаччина).

Чоловіки

Жінки

Рекорди України

Чоловіки

Жінки

Техніки старту

Грецькі бігуни використовували високий старт. Перші спринтери сучасності також застосовували лише високий старт, але вже у 1887 р. американець М. Мерфі розробив техніку низького старту. Цікаво, що ця ідея прийшла до Мерфі після того, як він побачив стрибки кенгуру. Американський тренер відмітив, що при відштовхуванні задні лапи кенгуру знаходяться позаду проекції ЗЦМТ (загального центру мас тіла) тіла і, отже, відштовхування додається до падаючого вперед тіла, що вже має початкову швидкість руху. Це якраз і дозволяє кенгуру здійснювати далекі і могутні стрибки, а головне, стрімко розвинути високу швидкість рухів. Узявши за основу схему рухів кенгуру, Мерфі розробив техніку низького старту, а вперше випробував її один з ведучих американських спринтерів на прізвище Шеріл. Проте знадобилося 11 років для того, щоб це нововведення завоювало визнання. Перший чемпіон Олімпійських ігор - Томас Бьорк - дуже здивував суддів, глядачів і суперників, коли по команді "На старт!" опустився на одне коліно. І проте, він переміг із результатом 12,0 сек. Спочатку бігуни стартували з виритих в ґрунті ямок, а в кінці 20-х років нашого століття з’явилися стартові колодки.

Техніка низького старту

Початок всякого бігу називається СТАРТОМ. У бігу на короткі дистанції, де потрібна якомога швидше набрати граничну швидкість, застосовують низький старт. Низький старт спортсмени запозичили у кенгуру. Стискаючись, як пружина, бігун після пострілу або команди стрімко викидає тіло вперед. Для цього бігун зазвичай користується спеціальними стартової колодки. Вони встановлюються перед межею, за якою починаються дистанції бігу. Колодки дають бігунові тверду опору для миттєвого потужного відштовхування. Старт ділиться на три послідовні частини. Кожна з них супроводжується особливою суддівської командою. Після того як бігуни встановили колодки в зручне для себе положення, суддя командує:

1. "НА СТАРТ"
2. «УВАГА!»
3. "РУШ" (по пострілу стартового пістолета)

За командою: «На старт!» Спортсмен переступає через стартову лінію і встає так, щоб колодки виявилися позаду нього. Далі присідає, ставить руки на грунт, впирається стопою найсильнішої ноги в опорну площадку задньої колодки. Потім він опускається на коліно ноги, що упирається в задню колодку, підтягує руки за стартову лінію і ставить їх впритул до неї таким чином, щоб опора тіла припадала на кисті, великі пальці були повернені всередину, а решта - назовні (можна спиратися на кисті із зігнутими пальцями). Руки в ліктях повинні бути випрямлені, але не напружені, плечі - злегка падати вперед. Спину слід округлити, але не напружувати. Голова вільно продовжує лінію тіла, а погляд спрямований вперед на відстань 0,5-1 м від стартової лінії. За командою: «Увага!» спортсмен відриває коліно ноги, що упирається в задню колодку, від землі, піднімає таз трохи вище плечей і подає тулуб вперед вгору. Тяжкість тіла переміщається на руки і на ногу яка стоїть попереду. Переходити з положення «На старт!» В положення «Увага!» Слід плавно. Потім треба припинити всякі рухи, чекаючи пострілу або команди: «Марш!». Після пострілу або команди: «Марш!» спортсмен відриває руки від доріжки і одночасно відштовхується від колодок. Першою від колодки відривається нога яка стояла позаду , вона виноситься вперед і злегка всередину стегном. Щоб скоротити час і шлях проходження стопи від колодки до місця її постановки на грунт, перший крок повинен бути мягким, тобто проности стопу потрібно як найближче до землі. Сприятливі умови для нарощування швидкості бігу в якомога коротший термін створюються завдяки досить гострого кутку відштовхування від колодок і похилому положенню тіла спринтера при виході зі старту.

Техніка високого старту

Старт ділиться на три послідовні частини:

1. "НА СТАРТ"
2. "УВАГА"
3. "РУШ"

По команді "НА СТАРТ":

• Найсильнішу ногу ставимо впритул до стартової лінії;
• Трохи повернути носок всередину;
• інша нога на 1,5-2 стопи ззаду;
• тяжкість тіла рівномірно розподіляється на обидві ноги;
• тулуб випрямлено;
• руки вільно опущені.

За командою: «УВАГА!»:

• Спортсмен нахиляє тулуб вперед під кутом 45 °;
• тяжкість тіла перенести на найсильнішу ногу.

По команді "РУШ":

• Спортсмен різко кидається в перед;
• через 5-6 кроків тіло приймає вертикальне положення

Техніка фінішування

Світовий рекорд в бігу на 100 м вже дорівнював 10,4 сек. і був встановлений видатним бігуном Чарльз Педдоком, що застосував ще одне технічне нововведення - фінішування. Педдок закінчував фінішний ривок могутнім стрибком на стрічку. Інші спринтери віддавали перевагу фінішу "падінням". Нововведення Педдока не прижилося, бо з точки зору біомеханіки було не ефективним – бігун втрачав більше часу, ніж при інших варіантах фінішування. Зараз більшість спринтерів при фінішуванні виконує «падіння» грудьми на лінію фінішу, або ж "кидок" плечем вперед. У 1935 г негритянський спортсмен Джессі Оуенс із США встановив легендарний рекорд – 10,2 сек., який протримався 20 років. Повторити рекордний результат вдавалося багатьом бігунам, а ось скинути з нього 0,1 сек. пощастило лише американському спринтерові У. Уільямсу.

Зараз більшість спринтерів при фінішуванні виконує «падіння» грудьми на лінію фінішу, або ж "кидок" плечем вперед.

Порівняння швидкості тварин та людей

Можлива швидкість бігу на 100 м. тварин і людини

Порівняння швидкості бігу людини та деяких видів тварин, дає змогу зробити висновок, що людина має середні показники зі швидкості бігу на дистанції 100м.. Результати людини в декілька разів відстаюсть від найкращих результатів представників тваринного світу але одночасно в декілька десятків разів перевершують результати інших представників того ж тваринного світу. Насамперед, це повязано з видом цих представників фауни, способом життя і життєвою необхідністю у швидкому пересуванні.

Висновки

Позитивні сторони давньогрецького бігу

• будова бігових доріжок зумовлювала рух бігунів не по колу а вперед-назад, що в певній мірі нагадувало військові дії а відповідно удосконалювало військову майстерність;
• головна нагорода переможця-Слава;
• призи видавалися всім учасникам змагань, навіть якщо вони займали останнє місце.

Негативні сторони давньогрецького бігу

• будова бігових доріжок зумовлювала рух бігунів не по колу а вперед-назад, що в значній мірі зменшувало результативність атлетів у порівнянні з бігом по колу;
• покриття бігових доріжко було грунтово-пісчаним, що збільшувало рівень травматизму і зменшувало результати атлетів;
• атлети давньої Греції мали змогу виконувати старт лише з високого старту;
• у давнину в Олімпіадах брали участь тільки вільно народженні греки;
• в античних Олімпіадах жінки не брали участь.

Позитивні сторони сучасного бігу

• значно більша кількість дисциплін в яких можуть змагатися спортсмени, що дозволя залучити значно більше людей до спорту;
• поява низького старту;
• чітка розмітка доріжок, що зменшує рівень травматизму;
• сучасне покриття бігових доріжок дає змогу значно покращити результати;
• біг по колу а не відрізками дає змогу покращити результати і зменшити рівень травматизму спортсменів;
• удосконалені правила;

Негативні сторони сучасного бігу

• головна спрямованість на результат не зважаючи на здоровя спортсменів;
• значне залучення фармакології, стероїдів і т.п., що негативно позначається на здоровї;

Презентація до проекту [[1]]

Стенгазета

Корисні ресурси

Матеріали проекту

Колекція корисних посилань для проекту

Таблиця до проекту "Порівняльна характеристика давньогрецького та сучасного легкоатлетичного бігу" ФФВ, 2015