Причини виникнення системних перешкод

При кодовому розділенні каналів перешкоди між каналами однієї базової станції (на одній несучій частоті) практично відсутні, так як псевдовипадкові послідовності, що кодують кожний канал трафіку взаємно ортогональні. Перешкоди створюються лише каналами сусідніх базових станцій і абонентських терміналів, що працюють в тій же смузі частот і використовують ту ж групову псевдовипадкову послідовність (ПВП), але з іншим циклічним зрушенням.

Ці перешкоди, в остаточному підсумку, визначають верхній поріг пропускної спроможності CDMA-мережі і називаються системними.

При розробці мережі з кодовим поділом каналів необхідно звести до мінімуму загальний рівень системних перешкод. Це призвело до того, що стало неможливо використовувати всі 55 логічних каналів трафіку однієї несучої, так як взаємні перешкоди між сусідніми сотами в цьому випадку перевищують гранично допустимі рівні. І хоча співвідношення енергії біта (Е0) інформаційного сигналу до спектральної щільності шуму (N0) для CDMA допускається рівним 7 - 8 дБ, при повному використанні каналів трафіку ця величина неприпустимо зменшується.

Фактично, системні перешкоди є «ахіллесовою п'ятою» стандарту IS-95, яка не дозволяє повною мірою використовувати переваги кодового розділення каналів перед іншими методами доступу.