Обговорення:Моє місто - Кременчук
Зміст
Кременчук
Кременчук— місто обласного підпорядкування в Полтавській області України, адміністративний центр Кременчуцького району.
Розташування
Місто розташоване на сході області, на відстані 75 км на північний схід від Кропивницького. Разом з підпорядкованими Олександрійській міській раді селищами міського типу Олександрійське, Пантаївка площа міста Олександрії становить 6 142 га.
Історія Кременчука
Перші поселення на території сучасного Кременчука були у V—III тисячолітті до н. е. Заснування Офіційною датою заснування Кременчука, за згадкою в хроніці Йоахима Бєльського (який продовжував історичну працю свого батька Мартина Бєльського), вважається 1571 (дату цю у XIX ст. спопуляризувала «Історія Малоросії» Миколи Марковича). У Бєльського згадка Кременчука навіяна проектом 1590 р., коли польський король видав наказ про побудову тут фортеці, куди також планували вивести козаків з Запоріжжя, аби менше конфліктували з турками. З історіографії XIX ст. (за непідтвердженою джерельно згадкою литовського історика Теодора Нарбута) походить версія про заснування Кременчука (1390-ті-1420-ті рр.) великим литовським князем Вітовтом. Джерельно засвідчене безперервне існування Кременчука як урбаністичного осередку (а не рибальського уходу, згадуваного ще за ревізією Черкаського замку 1552 р.) лише з 1637 р., коли «осадив» тут місто шляхтич-поліщук Стефан Рудзький (Степан Рутський). Утім, деякі дослідники, відштовхуючись від археологічних даних про проживання людей на території сучасного Кременчука, відстоюють києво-руський родовід міста.
Історичним центром міста є місце біля впадіння річки Березівки в Інгулець, завдяки зручності оборони поселення, обмеженого з двох сторін річками. Зараз на цьому місці знаходиться центральний міський парк культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка та культурно-спортивний комплекс «Ніка» (центральний міський стадіон).
У 1989 році розглядався проект створення Олександрійського національного ландшафтно-меморіального парку ім. Т. Г. Шевченка. Складовою частиною майбутнього дендропарку мав стати історико-архітектурний комплекс на острові Заснова в межиріччі Березівки та Інгульця. Було заплановано відтворити козацьке поселення та встановити пам'ятний знак козакам-засновникам міста. Але через відсутність належного фінансування цей проект так і не був реалізований.
Видатні особистості
Докладніше: Уродженці Кременчука літератори та мовознавці: Вишневський Давид Кельманович — письменник Дончик Віталій Григорович — літературознавець, академік Житецький Павло Гнатович — мовознавець Козакевич Еммануїл Генрихович — письменник Мусієнко Дмитро Михайлович — український сценарист, кінокритик Литвин А. — письменник Чичибабін Борис Олексійович — письменник художники, скульптори, архітектори: Блох Леонора Абрамівна — українська скульптор Литовченко Олександр Дмитрович — український історичний живописець Мане-Кац — французький та ізраїльський живописець і скульптор Ражба Яків — скульптор-монументаліст Рєзниченко Абрам Ісакович — український графік Крендовський Євграф Федорович — художник Харків Олекса — український маляр-монументаліст і графік Віктор Мусі — сучасний французькій художник живописець Логвин Юрій Григорович — український художник-графік та письменник актори, режисери: Дудка Сергій Михайлович — кінорежисер композитори, музиканти: Віленський Ілля Аркадійович — композитор, музично-громадський діяч. Колачевський Михайло Миколайович — композитор Лео Орнстайн — композитор Олег Рябов — диригент Тьомкін Дмитро — композитор, чотириразовий лауреат премії «Оскар» науковці: Бобирєва Марія Максимівна — український мовознавець Герасимович Борис Петрович — астрофізик Котляревський Олександр Олександрович — етнограф, філолог, славіст Самсон Олена Іларіонівна — медик, професор Супруненко Петро Михайлович — механік, академік Флейшиць Катерина Абрамівна — правознавець, доктор юридичних наук, перша жінка-адвокат Російської імперії Шарлемань Микола Васильович — зоолог військові: Нагнибіда Іван Лукич — підполковник Армії УНР.[143] Петрусь Яків Самойлович — підполковник Армії УНР.[144] Калинович Іван Олександрович — підполковник Армії УНР.[145] Готліб Емануїл Давидович — Герой Радянського Союзу Вашура Микола Васильович (1977—2016) — старший сержант Зброних сил України, учасник російсько-української війни[146] Довбня Олег Олександрович (1993—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Молочников Микола Мусійович — Герой Радянського Союзу Приходько Петро Сергійович — Герой Радянського Союзу Таптунов Юрій Іванович — Герой Радянського Союзу Ткаченко Ілля Іванович — Герой Радянського Союзу політики, громадські та релігійні діячі: Йона Київський (в миру Іван Мірошниченко) — православний святий та чудотворець XIX століття Єгошуа Ханкін — піонер сіоністського руху на Близькому Сході спортсмени: Пояцика Денис Юрійович — український боксер, чемпіон Європи 2006 року Безус Роман Анатолійович — український футболіст Меморіальна дошка встановлена на честь В. В. Докучаєва та В. І. Вернадського, які зупинялися у 1890 році в будинку колишнього готелю «Вікторія» під час дослідження ґрунтів Кременчуцького повіту Меморіальна дошка встановлена на честь двічі Героя Радянського Союзу, почесного громадянина міста Олексія Леонова спортсмени: Душа Станіслав Леонідович (1983—2015) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Міста-побратими
Яроцин, Польща Сінь-І, КНР Мозир, Білорусь Тервел, Болгарія
Рідне місто на карті України Google карти
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 1576 | Перша згадка під назвою |
| 1752—1764 | Була розміщена 3 рота новосербського Пандурського полку |
| 1760-ті | Замість з'являється шанець Бечея або Беча |
| 1783 | Включенння до складу Катеринославського намісництва |
| 1873 | Відкрилась жіноча гімназія |
| 1904 | Відкрилась чоловіча гімназія |
| 1910 | Відкрилась учительська семінарія |
| Травень 1919 | стала центром антибільшовицького повстання під проводом отамана Никифора Григор'єва |
| Інтербелум (міжвоєнний період) | Розвиток промисловості |
| 6 серпня 1941 | Олександрія зайнята Третім рейхом без бою |
| 15 листопада 1941 | Місто стало центром Олександрійського ґебіту в складі Генеральної округи Миколаїв |
| 6 грудня 1943 | Взяття військами Червоної армії |
| 1951–1971 | Збудовано близько 20 промислових підприємств, 9 з них для видобутку і переробки бурого вугілля |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск[1];
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми[4];
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
