Моє рідне місто -Єлисаветград

Зміст

1 Історія Кіровограда
2 Кіровоградщина
3 Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)
4 Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
5 Ресурси:

Історія Кіровограда

Кіровоградщина

Історія краю Заселення території сучасної Кіровоградщини почалося ще за доби палеоліту ( 15 – 20 тис. років тому). З того часу кожна із епох представлена на теренах краю. Біля села Володимирівки Новоархангельського району знайдено сліди одного із найбільших трипільських поселень, яке нараховувало понад 200 наземних будівель. Пам’ятками чорноліської культури представлений залізний вік, ознаменований відокремленням ремесла від землеробства, початком розшарування суспільств та державними об’єднаннями. Згадували про наші краї й античні історики. Геродот вважав, що саме тут розташований легендарний Ексампей – священні шляхи Скіфії. На території Знам’янського району знаходиться один із найбагатших царських курганів – Лита Могила. Його розкопки 1763 р. започаткували розвиток археології в Україні. Залишили сліди про своє перебування в нашому краї сармати і готи, гуни і авари, хазари, угри та печеніги. З першого тисячоліття н.е. тут назавжди утверджуються слов’яни як частка антського союзу племен, а згодом Київської держави. Неспокійне життя прикордоння було багатим на постійні військові сутички, тут відбувся ряд визначних битв і серед них – перемога литовсько-українських військ під керівництвом князя Ольгерда над татарськими ордами на Синіх Водах (1362 рік). З XV ст. у наших степах починає осідати козацтво. У постійних сутичках із Кримським ханством й Османською імперією, польськими магнатами і місцевим панством формувалися його державотворчі устремління. На території сучасної Кіровоградщини відбувалися знамениті козацькі битви – Марка Жмайла біля села Таборище (1625), Павла Бута та Карпа Скидана – біля оспіваного в народних піснях і думах Крилова (1637–1638). На межі нинішньої Кіровоградської та Дніпропетровської областей, в урочищі Княжі Байраки, відбулася Жовтоводська битва, яка стала початком великої війни українського народу за своє національне й соціальне визволення під проводом Богдана Хмельницького (1648). Багатим на події було XVIII ст., коли на землях Буго-Гардівської паланки російський уряд розселяв українських, російських селян, а також вихідців із Балкан. У 1752–1754 роках було засновано фортецю святої Єлисавети – форпост у боротьбі проти Туреччини, а згодом і запорізького козацтва. З відміною військових поселень в середині XIX ст. економіка краю розвивається інтенсивніше. Елисаветград з’єднується залізницею з Одесою, Харковом та Києвом. Виникають підприємства переробної та харчової промисловості. Єлисаветград на межі XIX – XX століть був відомий високим рівнем розвитку освіти, музичної та театральної культури. Справжні зразки боротьби за незалежність України продемонстрували наші земляки під час національно-визвольних подій 1917–1920 років: це і діяльність Володимира Винниченка на посту голови уряду Української держави, й жертовна відвага тисяч безіменних героїв Канізького повстання та Холодноярської республіки. 10 січня 1939 року утворено Кіровоградську область. Тут вироблялась сільськогосподарська техніка, будівельні матеріали, меблі, взуття; видобувалось буре вугілля, графіт та каолінові глини. Область посідала одне з провідних місць в Україні за рівнем сільськогосподарського виробництва. Суворим випробовуванням стали роки Другої світової війни. Кіровоградщина втратила 92 тисячі 860 чоловік, в оборонних та наступальних боях загинуло 152 тисячі 155 чоловік. 135 наших воїнів-земляків удостоєно звання Героя Радянського Союзу. З 24 серпня 1991 року Кіровоградська область є невід’ємною складовою Української держави. За роки незалежності зроблено суттєві кроки у налагодженні роботи господарств, розвитку соціальної сфери. Продовжуючи традиції, область утверджує себе у виробництві сільськогосподарської техніки, розвивається гірничодобувна промисловість. Завершено реформування агропромислового комплексу. Позитивні тенденції в економіці області дають підстави зробити висновок у правильності курсу реформ, які стимулюють динамічний розвиток нашого краю. Територія Кіровоградської області становить 24,6 тис. кв. км (4,1% загальної території України), населення – 1168,5 тис. чол. (2,4% населення України). Середня густота населення 48 чол./кв. км. (по Україні – 83 чол./кв. км). В області 21 адміністративний район, 12 міст, з яких 4 – обласного підпорядкування, 26 селищ міського типу, 1024 сільських населених пункта. Міське населення складає 61,2 % (по Україні – 67,9 %). В області проживають представники понад 30 національностей: українці – 85,3 %, росіяни – 11,7 % та інші. Кіровоградська область разом з Дніпропетровською та Запорізькою входить до Придніпровського економічного регіону і за структурою економіки є аграрно-індустріальною. Мінерально-сировинний потенціал області має понад 340 родовищ корисних копалин, з яких 107 розробляються. Це буре вугілля, рудна сировина (залізо, нікель), сировина для атомної енергетики (уран), нерудні корисні копалини, які видобуваються відкритим способом, що створює сприятливі умови для розвитку гірничодобувної галузі в області. Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища – основа для створення у майбутньому золотодобувної та золотопереробної галузей в області. За даними геологів, існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, міді, хрому, вольфраму. Розташування області в центрі українського кристалічного масиву зумовлює утворення крупних родовищ рідкісних металів. Характерною особливістю Кіровоградської металогенічної зони є наявність у рудах вольфраму, міді, молібдену, апатиту, урану, золота та срібла, вісмуту, олова, свинцю, берилію, сурми, танталу і ніобію. Помірно теплий клімат, наявність родовищ радонових і мінеральних вод (запаси – близько 150 тис. куб. м/рік), лісових масивів, луків та річок створюють сприятливі умови для організації відпочинку, цьому також сприяє і мережа курортно-лікувальних закладів.

Висновок:

Звичайно,моя відповідь висвітленна у попередній статті
Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька,Дмитро Чиживський
У ході російсько-турецької війни 1768–1774 Єлисаветинська фортеця відіграла помітну роль у боротьбі Російської імперії за вихід до Чорного моря. У ці роки вона була резервною базою російських військ — тут часто розміщувалися штаби армій і полків, проводилися військові навчання
Моє місто славиться такими визначними пам`ятками:Кіровоградська Велика хоральна синагога,Музей «Хутор Надія»,Усипальниця сім'ї Раєвських ,Дендропарк «Веселі Боковеньки» ,Фортеця Святої Єлизавети
Дендропарк «Веселі Боковеньки»,Чорне озеро

Рідне місто або село на карті України Google (вставити фотокопію карти)

Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"

Дата	Історична подія
1768–1774	Єлисаветинська фортеця відіграла помітну роль у боротьбі Російської імперії за вихід до Чорного моря.
1775	Новокозачин отримав статус міста і назву Єлисаветград
1784–1795	Єлисаветград як центр Єлисаветградського повіту належав до Катеринославського намісництва
1795–1801	Єлисаветград був повітовим містом Новоросійської губерії
1865	знову повітовий центр Херсонської губернії
1868—69	залізниці Харків—Єлисаветград—Одеса в місті зводяться майстерні та заводи для ремонту й виробництва ґрунтооброблювальних знарядь і водяних турбін.
1882	початок роботи у місті першої української професійної театральної трупи (Театр корифеїв) під керівництвом М. Л. Кропивницького, а пізніше — М. П. Старицького. До неї входили І. К. Карпенко-Карий, М. К. Садовський, П. К. Саксаганський, М. К. Заньковецька, М. К. Садовська-Барілотті та ін.
1918	Єлисаветград був адмінцентром Землі УНР Низ
1923	Єлисаветград — окружний центр УСРР
1924	місто перейменоване на Зінов'євськ на честь уродженця Єлисаветграда, одного з лідерів РКП(б) Г. О. Зінов'єва.
1939	назва Кіровоград
1990-ті	місто отримало свій герб і прапор