Моє місто - Олександрія
Зміст
Розташування
Місто розташоване на сході області, на відстані 75 км на північний схід від Кропивницького. Разом з підпорядкованими Олександрійській міській раді селищами міського типу Олександрійське, Пантаївка площа міста Олександрії становить 6 142 га.
Історія
Перша згадка про поселення Усиківку на території міста датується 1746 роком. Відповідно до напівлегендарної версії, поселення виникло як козацький зимівник, заснований запорозьким козаком Усиком, разом з побратимами та молодими козаками (джурами). Відповідно до даних вивчення подворових ревізій ХVІІІ ст. на території міста на початку 1740-х замешкали козаки Кременчуцької сотні Миргородського полку «Григорій Усик з братом Сидором, Пилип Усик з братом Кирилом». Хоча й вони не були першими поселенцями цієї місцевості. Ще з кінця 1730-х тут мешкали Степан Терещенко з Кременчука, та Роман Касян з «сотни Богацкой». Усики полишили поселення у зв'язку з переселенням сюди сербів і створенням шанцю Бечея, і в подальшому Усики серед жителів поселення не зафіксовані.[5]
Від часу свого заснування Усівка (або Усиківка) була укріпленим пунктом, який стояв на шляху набігів кримських татар та походів шляхти на землі обабіч Інгульця. Поселення стояло на важливому торговому чумацькому шляху з Полтави у Крим. За переписом 1752 р. в Усівці нараховувалось 109 дворів, проживало 256 чоловік. 1759 році збудована перша православна церква Святителя Миколая. Офіційно статус поселення Усівці було надано в 1754 р., після будівництва на місці нинішнього Кропивницького фортеці.
Історичним центром міста є місце біля впадіння річки Березівки в Інгулець, завдяки зручності оборони поселення, обмеженого з двох сторін річками. Зараз на цьому місці знаходиться центральний міський парк культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка та культурно-спортивний комплекс «Ніка» (центральний міський стадіон).
У 1989 році розглядався проект створення Олександрійського національного ландшафтно-меморіального парку ім. Т. Г. Шевченка. Складовою частиною майбутнього дендропарку мав стати історико-архітектурний комплекс на острові Заснова в межиріччі Березівки та Інгульця. Було заплановано відтворити козацьке поселення та встановити пам'ятний знак козакам-засновникам міста. Але через відсутність належного фінансування цей проект так і не був реалізований.
Видатні особистості
Докладніше: :Категорія:Персоналії:Олександрія
Бендеров Максим Васильович — український спортсмен та військовик, Чемпіон України з панкратіону, старший розвідник підрозділу спеціального призначення ГУР МО України. Загинув в ході антитерористичної операції. Білль-Білоцерковський Володимир Наумович — письменник, драматург. Бусигін Євген Андрійович (1983—2016) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Гарасюта Микола Федорович — винахідник, член-кореспондент Академії наук УРСР. Голосенко Дмитро Валерійович — старший лейтенант Збройних сил України, учасник збройного конфлікту на сході України. Гороховатський Ярослав Борисович — хімік, член-кореспондент Академії наук УРСР. Григор'єв Матвій Олександрович — повстанський отаман Степової України, організатор найбільшого антикомуністичного повстання на Півдні України (1919), самопроголошений Гетьман Вільної України (1919) Діброва Ілля Данилович — ватажок партизанського руху України і Словаччини. Добровольський Сергій Валерійович (1984—2014) — старший прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Єдкін Віктор Дмитрович — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1945). Єфремов Михайло Єфремович — учасник боїв за визволення Кіровоградщини, Герой Радянського Союзу (1944). Заславський Євген Львович — білоруський архітектор. Зейналов Едуард Джангірович — політик, державний службовець, народний депутат 5-го і 6-го скликань, голова Кіровоградської облдержадміністрації (2005–2006). Козак Микола Михайлович — український актор в Татарстані, Росії.[53] Кошовий Петро Кирилович — маршал, двічі Герой Радянського Союзу. Кравченко Юрій Федорович — міністр внутрішніх справ України. Кулигін Олег Борисович — капітан, начальник інженерної служби, військовослужбовець 3-го окремого полку спецпризначення (Кіровоград). Загинув під час обстрілу проросійськими бойовиками аеропорту Донецька. Молчанов Олексій Петрович — організатор евакуації по залізниці в роки Великої Вітчизняної війни. Ненько Ігор Анатолійович — перший українець, який переплив Ла-Манш. Нечерда Борис Андрійович — український поет-дисидент. Никифоров Василь Миколайович — олександрійський священик, історик-краєзнавець. Носенко Надія Сергіївна (1918, Олександрія — 2010) — український скульптор. Охапкін Олександр Ігорович — український художник, іконописець. Пестушко Костянтин — головний отаман Холодноярської республіки, отаман Степової дивізії, видатний діяч Української революції Писанко Микола Миколайович — український художник, теоретик мистецтва, педагог. Півняк Геннадій Григорович — доктор технічних наук, ректор Національного гірничого університету України. Попов Леонід Іванович — 47-ий космонавт, двічі Герой Радянського Союзу. Романов Володимир Павлович — географ, мандрівник, декабрист. Секунда Шолом — єврейський композитор США. Степаненко Микола Іванович — український політичний і громадський діяч, письменник-публіцист, дослідник, скульптор. Степняк-Кравчинський Сергій Михайлович — письменник, народник, революціонер. Труховська-Ванєєва Домініка Василівна — діячка революційного руху. Туйгунов Леонід Наумович — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1944). Феденко Панас Васильович — політичний діяч, історик, публіцист. Фокін Вітольд Павлович — перший прем'єр-міністр України. Худякова Антоніна Федорівна — військова льотчиця, Герой Радянського Союзу (1945), директор Олександрійського краєзнавчого музею. Цапюк Степан Кирилович (міський голова). Цигульський Валентин Володимирович — підполковник Збройних сил України, заступник командира 16-ї вертолітної бригади, учасник збройного конфлікту на сході України. Цівчинська Алла Аполлонівна (1912—1997) — українська письменниця. Чернов Леонід Кіндратович — український поет і прозаїк. Чижевський Дмитро Іванович — славіст і літературознавець. Широков Віталій Валерійович (1981—2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Шліфер Йосип Григорович (1896—1943) — український лікар-рентгенолог, доктор медичних наук. Шрайбер Елеонора Лазарівна (1918—2004) — літературознавець, перекладач, критик. Шульга Інна Антонівна — краєзнавець, засновник і директор Олександрійського музею миру. Юра Гнат Петрович — актор і режисер. Ястржембський Володимир Антонович (1866-?) — професор Харківського університету. Лавріненко Валерій Іванович — український науковець в галузі механічної обробки металів, доктор технічних наук, професор.
Міста-побратими
Яроцин, Польща Сінь-І, КНР Мозир, Білорусь Тервел, Болгарія
Рідне місто на карті України Google карти
Таблиця "Найважливіші події на території рідного краю"
| Дата | Історична подія |
|---|---|
| 1576 | Перша згадка під назвою Усиківка |
| 1752—1764 | Була розміщена 3 рота новосербського Пандурського полку |
| 1760-ті | Замість Усиківки з'являється шанець Бечея або Беча |
| 1783 | Включенння до складу Катеринославського намісництва |
| 1873 | Відкрилась жіноча гімназія |
| 1904 | Відкрилась чоловіча гімназія |
| 1910 | Відкрилась учительська семінарія |
| Травень 1919 | Олександрія стала центром антибільшовицького повстання під проводом отамана Никифора Григор'єва |
| Інтербелум (міжвоєнний період) | Розвиток промисловості |
| 6 серпня 1941 | Олександрія зайнята Третім рейхом без бою |
| 15 листопада 1941 | Місто стало центром Олександрійського ґебіту в складі Генеральної округи Миколаїв |
| 6 грудня 1943 | Взяття Олександрії військами Червоної армії |
| 1951–1971 | Збудовано близько 20 промислових підприємств, 9 з них для видобутку і переробки бурого вугілля |
Ресурси:
- Посилання на презентацію у Google Диск[1];
- Посилання на добірку відеоматеріалів;
- Посилання на опитування або анкету у Google Форми[4];
- Посилання на спільний груповий постер.
Сторінка проекту Проект "Моє рідне місто або село"
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
