Комунікативно-прагматична специфіка вітального тексту в англійській мові (на прикладі церемоніальної промови Стіва Джобса 2005 року)

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук

ВСТУП

Вивчення вітальної промови як особливого типу тексту й водночас як особливого типу церемоніальної комунікації ґрунтується на антропоцентричних та комунікативно-прагматичних засадах і останнім часом привертає все більшу увагу дослідників різних галузей знань. Здебільшого увагу приділено найефективнішим і найпоширенішим стилістичним і риторичним прийомам, що використовують у публічній комунікаційній дії, а також аналізу індивідуального мовного стилю. Актуальність пропонованої науково-дослідницької роботи зумовлюється загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на інтеграцію антропоцентричного, семіотичного та функціонального підходів до вивчення мови в цілому і пов’язаних з цим особливостей будови окремих типів текстів, зокрема вітальних. Науково-дослідна робота є також актуальною у плані орієнтації сучасних розвідок на дослідження аргументації як чинника комунікативно-прагматичної спрямованості церемоніального вітального тексту. Метою дослідження є виявлення лінгвопрагматичних особливостей вітальної промови та встановлення специфіки її композиційної структури. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:  систематизувати лінгвістичні засади аналізу церемоніального тексту;  виявити та проаналізувати основні закономірності композиційної структури тексту вітальної промови Стіва Джобса;  дослідити лінгвопрагматичні особливості вітальної промови;  виявити стилістичні та лексико-граматичні засоби виразності в тексті церемоніальної промови Стіва Джобса. Об’єктом дослідження є комунікативно-прагматична специфіка віта-льної промови. Предметом вивчення є лінгвопрагматичні особливості церемоніальної промови та специфіки її композиційної структури. Матеріалом для дослідження слугує текст виступу Стіва Джобса (2005), загальним обсягом 2248 повнозначних лексичних одиниць. Для досягнення поставленої мети й розв'язання конкретних завдань роботи застосовано такі методи: традиційний описовий та лінгвостилістичний аналіз (який дав змогу виявити композиційну структуру тексту промови та її лексико-граматичні особливості), метод прагматичної інтерпретації текстів та метод аналізу лексичних дефініцій. Висновки про типовість мовних засобів, вживаних у тексті церемоніальної промови, ґрунтуються на даних кількісного аналізу. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше за об’єкт лінгвістичного спостереження обрано церемоніальну промову Стіва Джобса. Вперше системно й комплексно виявлено й описано основні закономірності композиційної структури вітальної промови. У ракурсі комунікативно-прагматичного підходу проаналізовано лексичні одиниці церемоніальної промови й основні стилістичні та граматичні засоби мови, які відбивають специфіку структури комунікативної ситуації тексту церемоніальної промови. Теоретичне значення наукової роботи визначається тим, що поглиб-лює й розширює знання про комунікативну ситуацію публічного виступу, формує уявлення про композиційну структуру церемоніальної промови, визначає лінгвістичний статус вітальної промови як особливого типу тексту. Практичне значення здобутих результатів полягає у можливості ви-користання основних положень і висновків наукової роботи на заняттях з поглибленого вивчення англійської мови учнів та студентів навчальних закладів. Структура роботи. Наукова робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ЦЕРЕМОНІАЛЬНОГО ТЕКСТУ

1.1. Особливості та функціональні характеристики публічної комуні-каційної дії У сучасних наукових дослідженнях вивчення публічних промов вважається актуальним як у теоретичному, так і в прикладному аспектах з метою пізнання механізмів вербального спілкування, підвищення ефективності різних форм публічної комунікації, тощо [3 : 4]. Промова - це вид публічного виступу, у якому здійснюються короткі повідомлення на службових нарадах, у ході дискусії, на урочистих зустрічах, презентаціях. Публічна комунікаційна дія вирізняється концентрацією ряду якостей: емоційністю, чіткістю постановки проблем, насиченістю, конкретністю, дієвістю, а також стислими часовими межами. Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею, тощо [13]. Промови поділяються за типами на: 1) мітингову промову, 2) агітаційну промову, 3) ділову промову, 4) ювілейну промову, 5) інформаційну промову, 6) вітальну промову. Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Агітаційній промові притаманні практично всі складові промови мітингової. Торкаючись актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, комунікатор спонукає адресата до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю, спря-мування, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної ділова промова орієнтована на логічно виражене, а не емоційно схвильоване сприйняття слухача. Інформаційна промова (повідомлення) звучить на нараді. Звичайно це актуальне повідомлення, що дає нове уявлення про розглянутий предмет чи явище, гіпотезу вирішення проблеми [ 12 ]. Ювілейна промова присвячується певній даті, пов'язаній з ушануван-ням окремої людини, групи осіб, урочистостям на честь подій з життя та діяльності організації. Вітальна промова може бути присвячена ювілею особи, організації, зустрічі делегації, врученню нагороди, початку роботи конференції, пам'ятній даті, тощо. Головна задача цього типу комунікаційної дії – створити піднесений, святковий настрій, надихнути слухачів. Вважається, що промови церемоніального характеру повинні бути насиченими урочистою образною лексикою, фразеологією, вдалими афоризмами, яскравими тропами (епітетами, метафорами, порівняннями), стилістичними фігурами. Номінативна парадигма поняття “церемоніальна промова” не є усталеною у вітчизняній лінгвістиці [3 : 1]. У науковому обігу функціонує кілька назв: “промови з певної нагоди” (О.М. Мацько), “урочисте красномовство” (В.М. Вандишев), “суспільно-побутове красномовство” (Н.П. Осипова) або “соціально-побутове красномовство” (І.М. Кузнєцов, Н.Г. Чибісова). В американській лінгвістиці така публічно-соціальна комунікація називається “церемоніальною промовою” (S.J. Beeb, М. Osborn, S. Osborn). У нашому дослідженні за О.В. Гундаренко [3 : 1] під церемоніальною промовою розуміємо гібридний тип тексту, що діалектично поєднує усне мовлення, присвячене соціально вагомій урочистій/пам’ятній події, яке надає особливого значення згуртованості національної або етнічної спільноти та її ціннісним орієнтаціям, і письмо-вий текст з усіма властивими йому текст-типологічними ознаками як засіб відображення цінностей культури.

1.1.1. Комунікативно-прагматичні характеристики церемоніального тексту. Церемоніальній промові властива певна прагматична настанова, реалізація якої вимагає ретельного відбору та організації мовних засобів різних рівнів, оскільки основне завдання таких текстів полягає в згуртуванні суспільства з метою збереження його цінностей та надиханні на активну життєдіяльність, пропонуючи позитивні культурно-історичні приклади з життя нації як зразки для наслідування. За Є.В. Клюєвим відповідно до реалізації мети використовуються наступні етапи встановлення контакту з аудиторією [ 5 ]: 1) “реклама”; 2) “вербування союзників”; 3) “презентація теми”. Реклама розглядається як домінуюча функція у тих випадках, коли предмет мовлення не є значущим і у такій комунікаційній ситуації потреба мотивувати і активувати увагу адресатів. Вербування союзників – домінуюча функція для риторичних ситуацій, у яких доводиться мати справу з конфліктно налаштованою аудиторією або ж предмет мовлення є спірним. Завдання комунікатора за таких умов – домогтися прихильності слухачів, продемонструвати своє позитивне ставлення до аудиторії, показати себе демократично налаштованим співрозмовником. Презентація теми домінує в комунікаційній ситуації, де аудиторія завчасно налаштована на увагу і позитивне сприйняття матеріалу, а також коли значення предмета мовлення незаперечне. Так як мета публічного виступу полягає в тому, щоб визначити, якої реакції оратор хоче отримати від аудиторії,то у залежності від цілі, промова може мати інформаційний чи переконувальний характер, хоча такий поділ досить умовний для сучасного ораторського мовлення: інформація поєднується з переконанням і навпаки [7 : 46]. Інформаційна ціль має на меті давати знання, нове уявлення про предмет, бути актуальною, тобто відповідати запитам аудиторії, пробуджувати зацікавленість і допитливість. Вона може бути розповідною, описовою, роз'яснювальною. Інформаційній цілі притаманне відчуття руху, що надається розповідністю та конкретністю, (які характерні для опису) і закономірний порядок, властивий для роз'яснення - найважливіші риси, притаманні промові, що має пізнавальне значення. Основним механізмом формування тексту з погляду його адресованості є комунікативно-прагматичний. А тому будь-який комунікаційний текст, у тому числі й текст церемоніальної промови, розглядається як загальний продукт мовленнєвої діяльності людини, тобто як макромовленнєвий акт. Макромовленнєвий акт промови складається з системи тверджень, які націлені на виправдання або спростування певної думки та переконання аудиторії в її прийнятності/неприйнятності [2 : 8]. Під переконанням маємо на увазі повідомлення, яке має на меті змінити сталі погляди, стосунки чи сформувати нові. Переконання припускає досягнення свідомого розуміння і засвоєння людьми інформації. Цей метод рідко застосовується як окремий метод дії на людей, а постійно взаємодіє з наслідуванням і навіюванням. У тріаді ці методи створюють найбільший ефект комунікаційного спілкування. Основним видом впливу, який використовується в ораторській промові є навіювання. Намагаючись навіяти якусь думку, оратор апелює насамперед до почуттів, емоцій, традицій аудиторії. Певною силою навіювання володіють яскраві переконливі факти, цитати, ілюстрації і т.п. Відомо, що певний вплив має і авторитет оратора. На думку вченого В.М. Бехтерева [ 1 ], це штучне прищеплення шляхом слова або будь-яким іншим способом різних психологічних станів (настрої, враження, дії) іншій особі при відверненні її вольової уваги і зосередження. Спонукальна промова є різновидом навіювання, яка також в значній мірі впливає на почуття, породжуючи психічну сприйнятливість. Крім того, їй притаманний невід'ємний, характерний тільки для неї елемент: спонукальна промова повинна змусити слухача відчути потребу зробити те, про що його просить оратор. Застосовування методу наслідування ґрунтується на схильності людей до групових психологічних станів.

1.1.2. Основні комунікативні особливості виголошення вітального тексту. Оскільки церемоніальна промова характеризується конкретною прагматичною настановою, то для її реалізації виділяються такі основні стилі виголошення церемоніального тексту [7 : 74]:  Жорстко-раціональний, зовнішньо спокійний стиль.  Емоційно-насичений, темпераментний стиль з використання розмовного стилю, в якому переважають прості та короткі речення, часте вживання різноманітних займенників, специфічні фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки, заміна термінів розмовними словами.  Середній/синтетичний, в якому поєднуються риси першого і другого. С.Ф. Іванова [ 4 ] у роботі “Специфіка публічної промови” виявила наступні індивідуальні мовні типи реалізації прагматичної настанови виступу: 1) Раціонально-логічний (аналіз явищ, міркування і аргументація своїх і чужих учинків). 2) Емоційно-інтуїтивний (жагуче, захоплене мовлення, використання гострих слів, каламбурів). 3) Філософський (прагнення до дослідження, глибокого осмислення явищ прямо на очах у слухачів, бажання й уміння залучити у цей процес аудиторію). 4) Ліричний/художньо-образний (глибока емоційність, ліризм, внутрішнє хвилювання, гостра вразливість, проникливість). Згідно стилю виголошення промови типи ораторів можна класифікувати таким чином: емоційний оратор (захоплює аудиторію своїми емоціями, тримає увагу аудиторії на емоційному напруженні); “полуничний” оратор (починає мову з цікавих, інтригуючи історій, говорить про нові, приховані або приховані від публіки факти); діловий оратор відразу починає говорити про потреби і інтереси аудиторії і цим утримує її увагу. Вироблення манери аудиторного спілкування для промовця відіграє важливу роль у виголошенні промови, саме тому виділяють такі манери аудиторного спілкування [7 : 87]: 1) Менторський тип аудиторного спілкування, який ґрунтується на принципі суворого підкорення одного співрозмовника іншому, зорієнтований на повчання, інструктаж. 2) Одухотворений тип спілкування вирізняється активною участю у ко-мунікативному процесі, вмінням проявляти справедливу вимогливість, вмінням підтримувати розмову, слухати опонента тощо. 3) Конфронтаційний тип спілкування використовується як дидактичний прийом активізації уваги людей, емоційного втягування їх в обговорення проблеми, оскільки привертає до виникнення дискусій, до полемічного протиборства різних точок зору. 4) Інформаційний тип спілкування спрямований на передачу слухачам певних відомостей, відновлення в їх пам'яті будь-яких знань.

1.2. Трихотомічна схема побудови композиції тексту промови

На сучасному етапі розвитку лінгвістики тексту та пов'язаних з нею пошуків нових шляхів і методів аналізу тексту, дослідники (Ж. Антуан, М. Крезо) вказують на необхідність зближення поетики й лінгвістики в плані вивчення композиційних структур різних типів текстів. У цьому ракурсі промова розглядається як текст особливого типу, в основу якого покладено “трансцендентну структуру” (термін О.О.Реформатського), яка відбиває специфіку комунікативної ситуації тексту та характеризується такими лінгвостилістичними параметрами [2 : 10]: 1. аргументативний характер розгортання тексту, 2. об’єктно-суб’єктний спосіб організації інформації, 3. відверта авторська інтенція, 4. безпосередня й постійна апеляція до адресата, 5. односпрямовані та спеціально організовані мовленнєві засоби, 6. набір релевантних комунікативно-прагматичних настанов. Згідно законів римської риторики промова повинна містити [7 : 54]: екзордіум – кілька вступних зауважень щодо теми виступу; експозицію – визначення поняття, характеристика обсягу і значення теми; каузу – логічні аргументи, що підтверджують правильність судження, прямі дедуктивні докази; симіле – подібні явища в інших сферах, аналогії; екземплюм – приклади з історії і повсякденного життя, індуктивні докази; тестимоніум – висловлювання славетних людей, авторитетні судження; конклюзіо – резюме, висновки, їх використання. Дослідники тексту відзначають, що побудова композиції промови відбувається за античною трихотомічною схемою: вступ, основна частина, заключна частина [2 : 10]. У вступі досягаються наступні цілі: 1. викликати зацікавленість у аудиторії і оволодіти її увагою; 2. встановити контакт з аудиторією і завоювати її довіру; 3. підготувати сприятливий психологічний ґрунт для сприйняття промови, задати тон виступу; 4. повідомити план промови; 5. встановити доброзичливу атмосферу. Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим і надто довгим, і є необхідною частиною навіть найбільш стислого виступу. У вступі у будь-якому усному чи письмовому повідомленні є зачин – введення слухача або читача в тему повідомлення. Зачин (початок вступу) – важливий компонент публічного мовлення, покликаний встановити контакт з аудиторією, заволодіти увагою слухачів, викликати інтерес до викладу, накреслити змістову перспективу. Він містить кілька речень, за допомогою яких оратор має привернути увагу слухачів, сформулювати та пояснити свій задум і підготувати підґрунтя для сприйняття того, про що йтиметься в розмові. Зазначається, що вступ має три рівні [7 : 57]: структурний (який слугує преамбулою розмови; у вступі слід чітко і зрозуміло сформулювати суть теми виступу), змістовний (передбачає постановку питання; вступ повинен бути коротким і стислим) та психологічний (який підготовлює аудиторію до сприйняття). У тексті, залежно від типу аудиторії використовуються різні виду вступу: 1. Штучний – для критично налаштованої аудиторії (оратор поступово готує слухачів до викладення головної теми промови); 2. Природний – для позитивно налаштованої аудиторії (оратор без усякої підготовки підходить до суті справи); 3. Змішаний / раптовий – (оратор, схвильований якоюсь подією, починає промову раптово, розкриваючи перед слухачем свої почуття). Основна частина тексту виступу є найбільш навантаженою і об’ємною частиною, оскільки містить інформацію та ідею, яку в розгорнутому вигляді доведеться донести до слухачів, надихнути їх на прийняття якогось рішення. В основній частині промови дають наукові визначення, наводять порівняння, посилання на авторитети, статистичні дані. Логічна структура головної частини повинна бути ясною, одне положення витікати з іншого. Найважливішими і важчими моментами в публічному виступі є поча-ток і кінець. Висновок – це відносно маленька частина повідомлення, яка рідко займає більше 5% тексту. В заключній частині виступу оратор резюмує основні положення промови чи закликає до дії (якщо цей заклик має сенс у виступі), робить комплімент на адресу зібрання або колективу, або завершує виступ жартом. Цілі в заключній частині промови в значному ступені залежать від виду виступу і конкретних обставин, які можна звести до наступного:  підсумувати повідомлення,  закріпити і посилити враження від промови,  поставити і перед аудиторією завдання,  забезпечити готовність до певних дій,  спонукати аудиторію до певних дій.

1.2.1. Логічні методи побудови комунікаційного тексту. Теза, аргумент та спосіб доведення є трьома взаємопов’язаними елементами, на яких ґрунтується логічність основної частини виступу, його переконливість. Тезою є думка чи положення, що потребують обґрунтування в промові. Аргумент – це думка чи положення, істинність якого не викликає сумніву. Залежно від типів публічного виступу розрізняють види аргументів: 1. аргументи до логосу; 2. аргументи до етосу; 3. аргументи до пафосу. Спосіб доведення аргументів – логічна операція, в ходу якої доводиться, що теза переконливо обґрунтована і тому є істинною. Логічні закони – закони вірного мислення, відображення в мозку людини зв’язків і закономірностей об’єктивного світу. За Л.І. Мацько [9 : 113] в ораторському мовленні використовуються такі логічні закони побудови промови: індуктивний метод (рух думки від конкретного до загального); дедуктивний метод (рух думки від загального до конкретного); поєднання індуктивного та дедуктивного методів; історичний (хронологічний) принцип на історичну або біографічну тематику. У роботах Г.М. Сагач [10 : 105] до логічних прийомів відносяться також концентричний та ступеневий методи. Суть концентричного методу в тому, що все викладене концентрується навколо єдиного центру, яким є поставлена проблема. Даний метод передбачає відцентровий рух мовленнєвого цілого, центри (проблема) керує усією композицією. Цей метод називають також спіральним, адже він передбачає постійне повернення до проблеми, повторення проблеми, але кожен раз наче в новому витку, тобто проблема обростає новою інформацією, новими аспектами. Використовуючи ступеневий метод, оратор поступово викладає про-блему, переходячи з одного ступеня, етапу до другого. До цього методу наближені історичний та просторовий принципи викладення матеріалу, причинно-наслідковий метод (рух від причини до наслідків), контрастний метод, який допомагає подати протилежні точки зору на предмет мовлення.

1.3. Лінгвістичні засоби увиразнення церемоніального тексту

Мовленнєвий закон передбачає вираження думки в дієвій словесній формі, яка становить систему комунікативних якостей мовлення [10 : 108] і включає: 1) Правильність (володіння нормами літературної мови: орфоепічними, орфографічними, граматичними, лексичними). 2) Виразність (вплив на емоції та почуття аудиторії. До засобів виразності можна віднести засоби художньої образності, фонетичні засоби, приказки, прислів’я, цитати, афоризми, крилаті слова та вирази). 3) Ясність (забезпечення адекватного розуміння сказаного, не вимагаючи від співрозмовника особливих зусиль при сприйнятті змісту форми). 4) Точність (використання слів у повній відповідності з їх значеннями). 5) Стислість (відбір мовних засобів для вираження головної думки). 6) Доцільність (відповідність мовлення умовам спілкування). 7) Логічність мовлення (чітка композиція та організація матеріалу). 8) Багатство та різноманітність (активний запас мовних засобів та типо-вих інтонацій). Для створення повноцінної комунікації та уникнення штампів у тексті промови використовуються різноманітні мовні засоби увиразнення тексту тропи та фігури. Є.В. Клюєв [ 5 ] наводить список тропів, які розподіляє на власне та невласне тропи й фігури. До власне тропів він відносить: метафору, метонімію, епітет, оксюморон, антитезу, клімакс, антиклімакс, каламбур та прозопопею. Найпоширенішим і найпродуктивнішим у риториці тропом, а тому найвідомішим мовцям і найбільше дослідженим мовознавцями є метафора. Йосип Мандельштам вважав [ 8 ], що “тільки через метафору розкривається матерія, бо вона немає буття без порівняння, бо й саме буття – це порівняння.” Іншим прикладом є оксюморон – поєднання слів протилежного значення – літературно-поетичний прийом, що полягає у поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, що спільно дають нове уявлення [6 : 16]. До невласне тропів Є.В. Клюєв відносить: паралепсис, гіперболу, літоту, перифраз, алюзію, евфемізм та антифразу. Наприклад, перифразом є троп, яким поняття не називається, а описується, тобто виражається двома або кількома словами [9 : 159]. Алюзія – це те, про що натякається, впізнається як факт літератури, історії, політики або суспільного життя, але не називається. Читач або слухач повинен сам здогадатися, відтворити в пам’яті і потім зрозуміти суть тексту [9 : 159]. До фігур відносять: метатезу, анастрофу, алітерацію, риторичне запитання, асонанс, риторичний оклик, анафору, риторичне звертання, епіфору, тавтологію та інверсію. Прикладом фігур є метатеза – риторична фігура, різновид каламбуру, що супроводжується перетворенням змісту слова [9 : 162].

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Церемоніальна промова є комунікативною єдністю усної промови та письмово підготовленого тексту з усіма характерними для нього текст-типологічними ознаками. Як тип публічної комунікації церемоніальна промова призначена для вшанування соціально вагомої події у житті національної або етнічної спільноти з метою згуртування її членів та посилення усвідомленості їхньої самоідентичності шляхом наголошування на спільних національно-культурних цінностях. За комунікативно-прагматичними характеристиками тексту виділяються наступні типи впливу на аудиторію: інформаційна ціль, переконання, навіювання, спонукання та наслідування. За стилем виголошення промови розрізняється жорстко-раціональний, емоційно-насичений та середній або синтетичний стилі. Виявлені наступні індивідуальні мовні типи: раціонально-логічний, емоційно-інтуїтивний, філософський та ліричний або художньо-образний. Згідно стилю виголошення промови типи ораторів класифікуються наступним чином: емоційний, “полуничний” та діловий комунікатори. Важливу роль у виголошенні промови відіграє манера аудиторного спілкування, саме тому виділяються наступні типи: менторський, одухотворений, конфронтаційний та інформаційний типи. Оскільки, церемоніальна промова характеризується конкретною прагматичною настановою, то для її реалізації виділяються наступні етапи встановлення контакту зі слухачами: “реклама”, “вербування союзників” та “презентація теми”. До логічних прийомів побудови тексту виступу відносяться індуктив-ний метод, дедуктивний метод, поєднання індуктивного та дедуктивного методів, історичний/хронологічний метод та концентричний і ступеневий методи. Текст церемоніальної промови будується за трихотомічною схемою: вступний комунікативний блок (слугує для встановлення контакту з адресатом), основний блок (призначений для доведення тези промови) і заключний комунікативний блок (слугує для підведення підсумків промови). Побудова церемоніальної промови спирається на принципи аргументації (аргументи до пафосу, логосу та етосу). Для створення повноцінної комунікації використовується мовленнєвий закон, який передбачає вираження думки і дієвій словесній формі, яка становить систему комунікативних якостей мовлення. До них відносяться правильність, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність, логічність, багатство та різноманітність мовлення. Для уникнення штампів у церемоніальному тексті використовуються різноманітні мовні засоби увиразнення (тропи та фігури).

РОЗДІЛ 2

ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТУ ПУБЛІЧНОЇ ПРОМОВИ (НА МАТЕРІАЛІ ВІТАЛЬНОЇ ПРОМОВИ СТІВА ДЖОБСА, (2005))

Лінгвопрагматичний підхід до тексту тлумачить його як комунікативну одиницю та вивчає засоби реалізації мовного впливу в тексті, тобто уможливлює дослідження прагматичної настанови церемоніальної промови. Застосування лінгвопрагматичного підходу до вивчення досліджуваного матеріалу дозволяє простежити процес мовної об’єктивації прагматичної інформації у тексті вітальної промови Стіва Джобса. Оскільки мова є базою для комунікації, вона налічує ряд комунікативно спрямованих одиниць. Метою комунікації є спонукання співрозмовника до певної дії, тому, слово як одиниця мовної системи характеризується комунікативною спрямованістю, адже вживання будь-кого слова є комунікативно зумовленим та направленим на досягнення мети комунікації. Кожне слово володіє комунікативним потенціалом, тобто семантичні можливості слова реалізуються в конкретній комунікативній ситуації і різних контекстах. Оскільки у досліджуваному тексті, матеріал загальним обсягом 2248 повнозначних лексичних одиниць, діалектично поєднані усне мовлення (присвячене урочистій події вручення дипломів випускникам Стенфордського університету) і письмовий текст з усіма властивими йому текст-типологічними ознаками, то відносимо аналізований до тексту церемоніальної промови. Враховуючи, що промови поділяються за типами на: мітингову промову, агітаційну промову, ділову промову, ювілейну промову, інформаційну промову, вітальну промову та аналізуючи мовно-комунікативні особливості досліджуваного тексту, вважаємо, що аналізована промова є вітальною, оскільки, насамперед, досліджуваний текст присвячений врученню дипломів випускникам Стенфордського університету. Оскільки прагматичною ціллю аналізованого вітального тексту є створення святкового та піднесеного настрою, а також надихнути аудиторію, то впадає у вічі, що комунікатор використовує прихований пафос, щоб спонукати випускників до майбутньої діяльності та надихає переглянути усталені погляди на життя. Дані елементи вказують на приналежність аналізованої промови до агітаційного типу. Таким чином приходимо до висновку, що досліджуваний текст поєднує у собі два прагматичні компоненти: вітальний та приховано-агітаційний.

2.1. Комунікативно-прагматичні характеристики церемоніального тексту промови С. Джобса

Вироблення манери аудиторного спілкування для комунікатора має велике значення, саме тому виділяються наступні манери аудиторного спілкування: менторський тип, одухотворений тип, конфронтаційний тип та інформаційний тип. Аналізована нами промова має на меті передачу певних відомостей адресатам та відновлення знань в їх пам’яті. Всі ці елементи вказують на приналежність досліджуваного тексту промови до інформаційного типу аудиторного спілкування. Комунікативно-прагматичний механізм – це основний механізм фор-мування тексту з погляду її адресованості. Церемоніальна промова розглядається як продукт мовленнєвої діяльності людини, її головною метою є здійснення комунікативного впливу на аудиторію шляхами застосування методів реклами, вербування союзників чи презентації теми. У ході аналізу встановлено, що у досліджуваному тексті використовується такий вид встановлення контакту із слухачами, як презентація теми, на що у вступній частині тексту вказують лексичні одиниці: honor, commencement, university, graduate, college. Дана відверта авторська інтенція є вдалою, так як аудиторія має позитивне налаштування на сприйняття поданої інформації. Також важливим у цьому випадку є те, що предмет мовлення має незаперечне значення для аудиторії, оскільки ним являється визначення майбутньої дороги кожного з присутніх випускників. Загальновідомо, що ораторське мовлення є цілеспрямованим і перш за все промовець намагається усвідомити мету свого виступу. Оскільки досліджуваний текст відносимо до церемоніального, то метою оратора є викликати інтерес аудиторії та оволодіти її увагою, встановити контакт і завоювати її довір’я, щоб підготувати сприятливу психологічну атмосферу для розуміння тесту. Для створення позитивного налаштування аудиторії та підвищення її сприйнятливості у досліджуваному тексті використовуються аргументи до етосу (покора та приниження своїх досягнень), що вербалізується у мовних конструкціях: “truth be told”; “never”; “to graduate from”; “college”; “the closest”; “graduation”. Наприклад: “I never graduated from college. Truth be told, this is the closest I’ve ever gotten to a college graduation.” Прагматичною метою дослідженого вітального тексту є пробудити зацікавленість аудиторії, даючи їм нове уявлення про правильність вибору в житті, яка свідчить про пізнавальний характер викладення аргументів у тексті. Таким чином, у дослідженому матеріалі зафіксовано текст-типологічні ознаки розповідності та конкретності, що відбиваються у тексті у переважній кількості стверджувальних розповідних граматичних конструкцій, питома кількість яких становить 75% загальної кількості речень аналізованого тексту (див. Додаток А): “About a year ago I was diagnosed with cancer”; “I had a scan at 7:30 in the morning…”; “I had a biopsy…”; “I had the surgery and I’m fine now”. Також для глибокого розкриття задуму та художньої образності в аналізованому матеріалі автором використано такі стилістичні прийоми, як, наприклад, використання фразеологізмів: “…life hits you in the head with a brick”. У ході дослідження було зафіксовано вживання оксюморону в аналізованому тексті. Цей стилістичний прийом був використаний для підсилення описаного стану промовця, наприклад: “…pretty scary…”. Виходячи з того, що існують три основних типи виголошення промови: жорстко-раціональний, емоційно-насичений та синтетичний, у результаті проведеного аналізу тексту промови було виявлено наступні елементи, які вказують на синтетичний стиль виголошення досліджуваного церемоніального тексту, у якому поєднуються риси як жорстко-раціонального, так і емоційно-насиченого стилів. При виголошенні своєї промови Стів Джобс є зовнішньо-спокійним, але при цьому його мовлення має темпераментний характер, який виражається у мовній реалізації прагматичного задуму. Змішаний стиль мовлення, але скоріше розмовний, використаний з метою кращого сприйняття тексту аудиторією. У досліджуваному матеріалі зафіксовані характерні приклади використання розмовності у формі скорочень: “Woz” та “unwed”. Наприклад: “My biological mother was a young, unwed college graduate student…”; “Woz and I started Apple…”. Також було встановлено,що для розмовності були використані прості речення, які становлять 42% (див. Додаток Б1). До цього стилістичного прийому використання розмовного стилю у формальному мовленні вдаються комунікатори на інтуїтивно-логічному рівні. Принципам реалізації подібної мовної експресії, пов’язаним з явищем дисформації, тобто заміни емоційно нейтральної чи стилістично пом’якшеної лексичної одиниці більш сильною, стилістично забарвленою. Для реалізації специфіки церемоніальної комунікативної ситуації в аналізованому тексті було виявлено використання розмовного стилю в апеляції до почуттів присутніх, яскравим прикладом якого є використання фразових дієслів: turn out, fall in, button up, clear out, clear away, drown out, put out, sing off. Фразові дієслова є прикладами вживання зниженої лексики. Серед таких слів можуть бути форми, що містять позитивну оцінку понять, проте у дослідженому матеріалі зафіксовані одиниці, що виражають негативне відношення мовця до позначуваних понять, наприклад: drop out, put up, pop out, screw up, dawn on, roll on. Наприклад, про своє народження С. Джобс говорить: “Except that when I popped out they decided at the last minute that they really wanted a girl”. У вічі впадає, що для описання подібних елементів тексту та для того, щоб синтаксично оформити перелік фактів, у тексті зафіксовано приклади синтаксичного паралелізму: “…my mother had never graduated from college, and my father had never graduated from high school”. Крім того, для увиразнення мовлення використовується асонанс. Наприклад: “And whenever the answer’s been “No” for too many days in a row, I know I need to change something”. Також було зафіксовано використання такої стилістичної фігури, як алітерація: “The heaviness of being successful was replaced by the lightness of being a beginner again…”. Вважається, що розповідна побудова тексту може не викликати активної реакції, проте, зважаючи на використані лексичні засоби для зацікавлення повідомленням, текст досліджуваної промови сприймається як непряме спонукання до дії, як непрямо-спонукальний текст, які відповідають 52% аналізованого тексту (див. мал. 1). Наприклад: “I’m convinced that the only the only thing that kept me going was that I loved what I did”.

Відповідно приходимо до висновку, що будь-яке розповідне вислов-лення, яке так або інакше впливає на поведінку людини, може у досліджуваному тексті функціонально осмислюватись і сприйматись як спонукальне. Наприклад, сказане в бажальних реченнях стосується особи мовця. Це типово розмовні синтаксичні конструкції, якими мовець виражає бажання, задоволення чи незадоволення, яке для нього є важливим, актуальним. Наприклад, “Stay Hungry. Stay Foolish. And I have always wished that for myself. And now…I wish that for you.” У тактиці розкриття задуму у досліджуваному матеріалі одним із ходів виражена у реченнях у наказовому способі зокрема, порада, питома кількість таких речень становить 22% загальної кількості досліджуваного тексту (див. Додаток А), наприклад: “So keep looking until you find it. Don’t settle.” У досліджуваному матеріалі зафіксовані приховані заклики, які англійською мовою реалізується за допомогою модальних дієслів can’t, can, have to + неперфектний інфінітив, модальних слів і дієслів,що у свою чергу відповідають 48% загальної кількості порад у досліджуваному тексті (див. мал. 1). Наприклад: “...you can’t connect the dots looking forward; you can only connect them looking backwards”; “…you have to trust that the dots will somehow connect in your future”. Також відмічаємо, що комунікативний хід поради у досліджуваному тексті найчастіше реалізується у формі запитань та відповідей, питома яких становить 3% загальної кількості речень тексту (див. Додаток А). Наприклад, “If today were the last day of my life, would I want to do what I am about to do today?...No”. З функціональної точки зору стилістична фігура – риторичне запитання є не справжнім, бо мовець сам добре знає те, про що він запитує. Риторичне запитання — це приховане ствердження або заперечення. Наприклад: “How can you get fired from a company you started?”. Риторичне питання призначене викликати певну експресію, ілюзію розмови, діалогу, що начебто відбувається у присутності читача і за його участю. Саме це змушує аудиторію замислитися над цим питанням: “So why did I drop out?”. Через те що сутність питально-риторичних речень втілюється у специфічній питальній інтонації і що думка-судження в них виражається з особливою емоційністю, питально-риторичні речення у досліджуваному тексті виконують функцію яскравого стилістичного засобу мовлення. Враховуючи, що залежно від модусів публічного виступу розрізняють види аргументів до логосу, етосу та пафосу, то у ході аналізу визначаємо, що досліджуваному матеріалі найбільш поширеним серед використаних у тексті промови аргументів є аргумент до пафосу, які становлять 42% загальної кількості використання аргументів. Саме ці аргументи спрямовані на те, щоб викликати такі почуття, які сприяли б прийняттю слухачами ідей автора тексту (див. мал. 2). Яскравим прикладом використання іронічного пафосу є розповідь про виявлення пухлини у підшлунковій залозі. Наприклад: “I didn’t even know what a pancreas was”.

Аргументи до етосу й аргументи до пафосу – це твердження, які апе-люють не до суті справи, а до учасників спілкування (як самого промовця, так і аудиторії). У ході аналізу досліджуваного тексту промови було виявлено, що промовець використовує аргументи до етосу, які можуть бути класифіковані на: 1. аргументи до авторитету; 2. аргументи до особи. Аргументи до авторитету – наведення комунікатором на підтримку своєї тези тверджень чи дій людей, що є певним зразком для аудиторії. Ар-гумент до авторитету має багато різноманітних форм: авторитет конкретної людини, авторитет суспільної думки, авторитет установи, авторитет посади, авторитет віку, власний авторитет тощо. У ході частиномовного аналізу досліджуваного тексту виявлено, що 14% загального обсягу повнозначних слів тексту становлять займенники, дієслова – 13%, іменники – 15%, прикметники – 7% та прислівники – 3% (див. Додаток Д). За допомогою кількісного аналізу було встановлено, що у досліджуваному матеріалі використано 298 дієслів, з яких було виявлено статичні дієслова, які становлять близько 26% загальної кількості дієслів (Див. мал. 3). Наприклад: “And the only way to do great work is to love what you do”. З загальної кількості проаналізованих дієслів (13%) виявлено 74% дієслів, які є динамічними. Яскравими прикладами виступають дієслова “be”, “drop out” “have”, “look” вжиті для підкреслення переважання у досліджуваного тексту закликів до дії, наприклад: “The first story is about connecting the dots”; “…you thought you’d have the next 10 years to tell them in just a few month”; “…but looking back it was one of the best decisions…”; “I felt that I had let the previous generation of entrepreneurs down…”. Проведене дослідження підтверджує нашу думку про те, що аналізований текст промови відноситься до агітаційного типу.

Аналізуючи даний матеріал було виявлено, що у тексті найчастотні-шими є лексичні одиниці використані для вербалізації аргументів до власного авторитету: “…I didn’t have a dorm room…”; “…I decided to take a calligraphy class…”, що у досліджуваному тексті виражається у вживанні особового займенника “I”. У ході кількісного аналізу використання у тексті займенників “I”, “You” та “We”, було встановлено, що найбільшу частку становить займенник “I”, а саме 63% всіх використаних у тексті займенників (див. Додаток В). Саме це вказує, що досліджувана промова має особистісний характер, оскільки наявність займенника “I” робить аналізований вітальний текст більш егоцентричним, орієнтованим на особистий досвід. За рахунок використання займенника “You” (питома кількість якого становить 31% загальної кількості займенників у аналізованому тексті), підкреслюється, що наведені у тексті приклади можуть бути застосовані іншими людьми. У досліджуваному тексті промови використовуються аргументи до власного авторитету, відображені в особистих прикладах, з метою поради, але не подавати відкриті вказівки. У тексті зафіксовано використання прийому персоналізації, в результаті якого суб'єкт отримує ідеальну представленість у життєдіяльності інших людей і може виступити в суспільному житті як особистість [14]. Наприклад: “I read a quote…It made an impression on me, and since then, for the 33 years, I have looked in the mirror every morning and asked myself…”. У досліджуваному матеріалі інформативність поєднується з переко-нанням і таким видом впливу, як навіювання. У тексті виступу Стів Джобс апелює до універсальних людських емоцій, які вербалізуються у лексичних одиницях death, love, loss, success. Наприклад: “My third story is about death”; “My second story is about love and loss”. Це вказує на те, що адресант намагається апелювати до глибоких почуттів загальнолюдських категорій таких як смерть, любов і здоров’я, наприклад: “No one has ever escaped it”. Крім того, Стів Джобс використовує стилістичний засіб антитези для того, щоб показати пріоритет одного об’єкта над іншим, на що вказуються наступні лексичні одиниці “Death” та “Life”. Наприклад: “…Death is very likely the single best invention of Life”. Логічні повтори виражені у формі спонукальних речень (спонукальної модальності) використані у досліджуваному тексті для вербального вираження волевиявлення, які можна об’єднати поняттям спонукання до певної дії. У досліджуваному тексті фіксуємо наступні вияви спонукання: наказ, вимога, заклик, побажання, застереження, порада, умовляння та ін. Наприклад: “Don’t settle.”; “You can’t connect the dots looking forward; you can only connect them looking backwards”; “So keep looking until you find it”; “Stay Hungry. Stay Foolish…I wish that for you”; “Your time is limited, so don’t waste it…”; “Don’t be trapped by dogma – which is living with the results of other people’s thinking”; “You have to trust that the dots will somehow connect in your future”. У аналізованому матеріалі було виявлено, що Стів Джобс використовує аргументи до пафосу та етосу, які у тексті Реалізація шляхом використання риторичних прийомів аргументації: фундаментальний, виведення, порівняння, зміщення акценту, підтримування тощо [2; 3]. Фундаментальний прийом логічного переконання полягає в тому, що в повідомленні наявне пряме звертання до адресата із доказами, фактами, цифровими відомостями, наприклад: “I slept on the floor in friends’ rooms. I returned Coke bottles for the 5 cents deposits to buy food with. And I would walk the 7 miles across town every Sunday night to get one good meal”. Використання цих односпрямованих мовних засобів “floor”, “Coke bottles”, також цифр “5 cents”, “7 miles”, та повторах граматичних конструкцій Past Simple: “I slept”, “I returned”, “I would walk” вказує на відкритість та чесність комунікатора. Виведення – це точна поетапна аргументація, яка послідовно приво-дить до необхідного висновку, наприклад: “Your work is going to fill a large part og your life, and only way to be truly satisfied is to do what you believe is great work. And the only way to do great work is to love what you do”.

Таким чином, логічний засіб аргументації використовується з метою раціонального переконання, апелює до розуму споживача. Логічні аргументи використовується як сильний довід, тобто промовець вказує на проблему та пропонує її вирішення саме за допомогою власного прикладу: “I’m pretty sure none of this would have happened if I hadn’t been fired from Apple”.

У ході аналізу тексту промови С. Джобса було встановлено, що у тексті застосовуються аргументи до логосу (твердження, які стосуються предмета промови, тези, яка захищається комунікатором), відображені у використанні слів простої структури та коротких інформативних речень. Наприклад: “This was the start in my life”; “And seventeen years later I did go to college”. Іншим прикладом аргументів до логосу є використання риторичного прийому правила Трьох. Наприклад: “I learned 1) about the serif and sans-serif typefaces, 2) about varying the amount of space between different letter combinations, 3) about what makes great typography great”, що вказує на прагнення створення атмосфери симпатії, довіри та буденності за рахунок поєднання відмінних речей. Наприклад: “I’ve 1) started a company named Next, 2) another company named Pixar and 3) fell in love with an amazing woman who would become my wife”. Також було зафіксовано поєднання правила Трьох разом із анафорою: “1) It means to try to tell your kids everything you thought you’d have the next 10 years to tell them in just a few months. 2) It means to make sure everything is buttoned up so that it will be as easy as possible for your family. 3) It means to say your goodbyes”.

2.2. Характерні структурні особливості побудови тексту вітальної промови Стіва Джобса

Враховуючи те, що у досліджуваному тексті можна прослідкувати сувору систематизацію матеріалів і гарно обмірковану та розроблену структуру (головна частина промови складається із трьох історій, в яких йде поступове розгортання подій із життя Стіва Джобса), ми прийшли до висновку, що аналізований текст належить до раціонально-логічного типу побудови. Впадає у вічі, що текст промови Стіва Джобса має біографічну тематику, і у ньому простежується хронологічний розвиток подій, спираючись на що, ми можемо говорити, що аналізований текст базується на історичному/хронологічному методі побудови тексту. Більш того, простежено, що у досліджуваному тексті церемоніальної промови поступово викладені життєві факти, переходячи з одного етапу до іншого. Це свідчить про те, що комунікатор використовує ступеневий метод викладу матеріалу, на що у досліджуваному матеріалі вказують специфічна побудова речень у минулому часі та використання прислівників часу “then”, “never”, “ever”, “before”, “sometimes”, “yet” та “during”. Наприклад: “Woz and I started Apple in my parents garage when I was 20”; “And then I got fired”; “During next five years, I started a company named NeXT”; “…and fell in love with an amazing woman who would become my wife”. У досліджуваному тексті зафіксовано переважне використання видо-часової форми дієслів у формі Past Indefinite (питома кількість якого стано-вить 47%), Past Perfect (5%), Past Continuous (1%) та Past Imperfect (3%), що пояснюється тим, що більша частина тексту стосується дій минулого, які завершилися, проте мають безпосереднє відношення до теперішнього стану. У тексті підтвердження цієї думки простежується у використанні 33,8% дієслів у видо-часовій формі Present Tense, а саме у Present Indefinite 29% та Present Perfect 4%. Використання дієслів у видо-часовій формі Future Simple є досить не значним і становить 1,7%, що свідчить про незначну увагу до того, що буде у майбутньому, оскільки воно є абсолютно залежним від подій минулого та його відношення, яке ми формуємо до наслідків подій з теперішньому (див. Додаток Е). Наприклад: “аnd seventeen years later I did go to college”; “ This was the closest I've been to facing death, and I hope it's the closest I get for a few more decades”. На основі досліджуваного матеріалу було встановлено, що 58% загальної кількості речень становлять складні речення (див. Додаток Б1). Був проведений аналіз складних речень, яких допоміг встановити, що 64% – це складнопідрядні речення і 36% – складносурядні (див. Додаток Б2). Також, у досліджуваному матеріалі зафіксовано використання причинно-наслідкового методу побудови тексту, оскільки С.Джобс рухається від вказівки на причини до наслідків, на що вказують наслідкові сполучники “after”, “when” та “so”. Наприклад: “After six month, I couldn’t see the value in it.”; “So I decided to drop out…”, та використання складних речень підрядного підпорядкування. У ході аналізу тексту помічаємо, що аналізована промова містить у собі вступ, головну частину, яка у свою чергу має три мікроісторії, та заключну частину, що говорить про те, що вона побудована за класичною трихотомічною схемою. Вступ аналізованого тексту є простим та природним. Проте у матеріалі зафіксовано лексичні одиниці “honored” та “the finest”, які вказуються на вербалізацію компліменту аудиторії. Наприклад: “I’m honored to be with you today for your commencement from one of the finest universities in the world”, що вказує на лемент раптовості та неочікуваності у реалізації задуму. Ці приклади також є свідченням того, що Стів Джобс відноситься до “полуничних” промовців, оскільки його індивідуальний мовний тип має характеристики емоційно-інтуїтивного та філософського з елементами художньо-образного.

Основна частина досліджуваного тексту поділяється на три складові, названі автором, три історії: “The first story is about connecting the dots”; “My second story is about the love and loss”; “My third story is about death”. Впадає у вічі, що вся історія життя Стіва Джобса розкривається у хронологічній послідовності, що впливає на якість сприйняття матеріалу вказує на елемент раптовості та неочікуваності у реалізації задуму основної частини. 

Перша історія починається зі вступу, в якому розповідається про народження самого комунікатора: “It started before I was born”. Кульмінацією першої історії є події, які вербалізовані у стилістично конотованій лексичній одиниці “dropped out”. Наприклад: “…I dropped out, I could stop taking the required classes that didn’t interest me, and begin dropping in on the ones that looked far more interesting.” Наступною частиною за трихотомічною схемою є заключення. Стів Джобс робить загальний висновок, базуючись на власному досвіді та акцентуючи увагу аудиторії на маленьких речах, які ведуть до успіху: “you have to trust that the dots will somehow connect in your future”. Друга історія має назву: “…story is about the love and loss”. Оскільки йде продовження історії життя Стіва Джобса, саме з цієї причини в ній відсутній вступ. Основна частина другої історії показує, що створення чогось не робить нас невразливим до зовнішнього світу. У досліджуваному тексті кумільнацією другої історії є ідея звільнення С. Джобса з Apple, що є найбільшою його життєвою іронією,та на що вказує наступна лексична одиниця “got fired”: “…I just turned 30. And then I got fired.” Але саме ця професійна невдача дала йому зрозуміти, що на цьому його життя не закінчилось і він має продовжувати працювати, на що вказують лексичні одиниці: “to start”; “another company”; “love”. Наприклад: “I’ve started a company named Next, another company named Pixar and fell in love with an amazing woman who would become my wife.” Висновок другої історії – досить яскравий, оскільки він насичений логічними аргументами іронічного характеру: “It was awfully-tasting medicine, but I guess the patient needed it”. Третя історія “…is about death”, як і друга є продовженням історії життя Стіва Джобса, саме тому вступ відсутній. Ця історія про його хворобу раком та його сприйняття жахливих речей таких як смерть, наприклад: “Remembering that all will be dead soon is the most important tool I’ve ever encountered to help me make big choices in life.” Ключовими словами в третій історії є “cancer”, “death”; “dead”; “help” та “life”. Протиставлення життя і смерті, реалізоване у рпторичній фігурі антитези і є завершення промови та надати відчуття поваги до життя. Наприклад: “Death is…Life’s change agent”. Кульмінація останньої історії вербалізована у наступних лексичних одиницях: “diagnosed” та “cancer”. Наприклад: “About a year ago I was diagnosed with cancer”. Аналізуючи основну частину промови ми прийшли до висновку, що у промові наявні три основні ідеї, які випливають із кожної історії. Перша історія вербалізує ідею: “Follow your dreams”, друга: “Do what you love and love what you do”, а третя: “Live as if it was your last day”. Загальна заключна частина промови є останнім елементом в трихото-мічній схемі побудови публічного виступу. Висновок підсилює ефект всього виступу і реалізує дві головні цілі: 1. закінчити виступ так, щоб він нагадував аудиторії про те, що сказав комунікатор; 2. повторити сказане, щоб аудиторія запам’ятала слова оратора і задумалася над повідомленням. Відзначаємо, що обидві головні цілі заключної частини були витримані у досліджуваному тексті, оскільки, простежується структура висновку до усієї своєї промови, саме для реалізації прагматичного задуму, нагадати випускникам найголовніші ідеї виступу. Також у заключній частині тексту зафіксовано використання логічних повторів, які додають та підсилюють ключову силу заключного аргументу: “Stay Hungry. Stay Foolish.”

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

У ході аналізу промови Стіва Джобса встановлено, що досліджуваний текст відноситься до вітального типу урочистих промов. Оскільки, аналізована промова має на меті передати певні відомості адресатам та надихнути переглянути усталені погляди на життя, то ці елементи вказують на приналежність досліджуваного тексту промови до інформаційного типу приховано-агітаційного аудиторного спілкування. Досліджувана церемоніальна промова розглядається як продукт мовленнєвої діяльності, її головною метою є здійснення комунікативного впливу на аудиторію шляхом презентації теми з прагматичною метою пробудити зацікавленість аудиторії, яка свідчить про пізнавальний характер викладення аргументів у тексті. Для створення позитивного налаштування аудиторії та підвищення її сприйнятливості у досліджуваному тексті використовуються аргументи до етосу, логосу та пафосу. Було встановлено, що найбільшу кількість аргументів становлять аргументи до пафосу, питома кількість яких становить 42%. У результаті проведеного аналізу тексту промови було виявлено, що досліджувана промова відноситься до синтетичного стилю виголошення, у якому поєднуються риси як жорстко-раціонального, так і емоційно-насиченого стилів. Для кращого сприйняття тексту аудиторією був використаний змішаний стиль мовлення, але скоріше розмовний. Для реалізації специфіки церемоніальної комунікативної ситуації в аналізованому тексті було виявлено використання розмовного стилю в апеляції до почуттів присутніх, яскравим прикладом якого є використання скорочень та фразових дієслів. У дослідженому матеріалі зафіксовано текст-типологічні ознаки розповідності та конкретності, що відбиваються у тексті у переважній кількості стверджувальних розповідних граматичних конструкцій. Вважається, що розповідна побудова тексту може не викликати активної реакції, проте, текст досліджуваної промови сприймається як непряме спонукання до дії. У тактиці розкриття задуму спонукання у досліджуваному матеріалі одним із ходів є порада, яка реалізована у тексті у формі відкритих та прихованих закликів, де останні у досліджуваному тексті реалізується за допомогою модальних дієслів can, have to + неперфектний інфінітив і дієслів у наказовому способі. Проведений аналіз підтверджує думку про антропоцентричну спрямованість досліджуваного тексту, яка у тексті промови реалізується у вербалізації аргументів до власного авторитету. У ході частиномовного аналізу та аналізу використання у тексті займенників “I”, “You” та “We” зокрема, було встановлено, що найбільшу частку становить особовий займенник “I”, а саме 63% всіх використаних у тексті займенників. Враховуючи те, що у досліджуваному тексті можна прослідкувати сувору систематизацію матеріалів і гарно обмірковану та розроблену структуру (раптовий вступ, головна частина, яка складається із трьох історій, в яких йде поступове розгортання подій із життя Стіва Джобса та заключна частина), ми прийшли до висновку, що аналізований текст побудований за класичною трихотомічною схемою і належить до раціонально-логічного типу побудови. Це також є свідченням того, що Стів Джобс відноситься до “полуничних” промовців, оскільки його індивідуальний мовний тип має характеристики емоційно-інтуїтивного та філософського з елементами художньо-образного. Оскільки текст промови Стіва Джобса має біографічну тематику, і у ньому простежується хронологічний розвиток подій приходимо до висновку, що аналізований текст базується на історичному/хронологічному методі побудови тексту, на що вказує поступовий виклад життєвих фактів, переходячи з одного життєвого етапу до іншого. Це свідчить про те, що комунікатор використовує ступеневий метод викладу матеріалу, на що у досліджуваному матеріалі вказують специфічна побудова речень у минулому часі та використання прислівників часу “then”, “never”, “ever”, “before”, “sometimes”, “yet” та “during”. Також, у досліджуваному матеріалі зафіксовано використання причинно-наслідкові ознаки побудови тексту, оскільки С.Джобс рухається від вказівки на причини до наслідків, на що вказують сполучники наслідку “after”, “when” та “so” та використання складних речень підрядної кореляції.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Аналізована вітальна промова, як тип публічної комунікації присвячена вшануванню соціальної вагомої події, а саме церемонії вручення дипломів випускникам Стенфордського університету 2005 року. Досліджувана церемоніальна промова є комунікативною єдністю усної промови мотивуючого типу та письмово підготовленого тексту з усіма характерними для нього текст-типологічними ознаками розповідності та конкретності, виражених у переважній кількості стверджувальних розповідних граматичних конструкцій. 2. Аналізована церемоніальна промова розглядається як продукт мовленнєвої діяльності, головною метою якої є створення позитивного налаштування та спонукання аудиторії до переосмислення усталених життєвих постулатів. Зафіксовані у тексті аргументи до етосу, логосу та пафосу вказують на приналежність досліджуваної промови до інформаційного приховано-агітаційного типу аудиторного спілкування. У досліджуваному тексті будь-яке розповідне висловлення може функціонально осмислюватись і сприйматись як приховано спонукальне, відкрите мотивування у тексті реалізується за допомогою модальних дієслів can, have to + неперфектний інфінітив та дієслів у наказовому способі. 3. Антропоцентрична спрямованість досліджуваного тексту реалізується у ступеневому хронологічному викладі біографічної інформації, переважному використанні аргументів до власного авторитету, що підтверджується значною часткою особового займенника “I” у тексті, та стилістичних прийомах персоналізації. 4. Враховуючи те, що у досліджуваному тексті можна прослідкувати сувору систематизацію матеріалів і гарно обмірковану та розроблену структуру, приходимо до висновку, що аналізований текст побудований на історичному методі за класичною трихотомічною схемою (складається з трьох частин, вступу та заключення) і належить до раціонально-логічного типу. 5. Вступ промови є простим та природним, проте у матеріалі також зафіксовано лексичні одиниці, які вказують на вербалізацію компліменту аудиторії, що вказує, що Стів Джобс відноситься до “полуничних” промовців, оскільки його індивідуальний мовний тип має характеристики емоційно-інтуїтивного та філософського з елементами художньо-образного. 6. У мовній реалізації прагматичного задуму налагодження контакту з аудиторією для ефективного сприйняття нею тексту Стівом Джобсом використовується синтетичний стиль виголошення, у якому поєднуються риси як жорстко-раціонального, так і розмовного емоційно-насиченого стилів мовлення, з використанням скорочень та фразових дієслів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бехтеров В.М. Гипноз, внушение, телепатия. – М.:Мысль, 1994. –364 с. 2. Гулей М.Д. Лексико-граматичні особливості та композиційна структура французької політичної промови (на матеріалі виступів Шарля де Голля і Жака Ширака : аторефер. дис... канд. філол. Наук / М.Д. Гулей ; Київ. нац. лінгв. ун-т. — К., 2004. — 19 с. 3. Гундаренко О.В. Сучасна американська церемоніальна промова в лінгвокультурному та лінгвопрагматичному аспектах : : автореф. дис. ... канд. філол. наук / О. В. Гундаренко ; Херсон. держ. ун-т. — Херсон, 2010. — 20 с 4. Іванова С.Ф. Специфіка публічної мови. – М.: Знання, 1978. – 126 с. 5. Клюєв Є.В. Риторика. Інвенція. Диспозиція. Елокуція. – М., 1999. – 222 с. 6. Кубішин Л., Олійник. Українська література: Комплексна підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2013. – 432 с. 7. Ляшук А.М. “Основи публічного мовлення” навчальний посібник для студентів факультету іноземних мов вищих навчальних закладів. – Кіровоград, 2013. – 160 с. 8. Мандельштам О.Е. Разговор о Данте. – М., 1967. – 83 с. 9. Мацько Л.І., Мацько О.М. Навчальник посібник “Риторика”. – К., 2003. – 311 с. 10. Сагач Г.М. Навчальне видання “Риторика”. – К., 2000. – 567 с. 11. Сопер П. Основи мистецтва мовлення. – М., 1992 – 415с. 12. http://www.ebooktime.net 13. http://www.ua.convdocs.org 14. http://www.vocabulary.ru