Гуцало 7.2. Розвиток когнітивної та емоційно-вольової сфер підлітка

Матеріал з Вікі ЦДПУ
Перейти до: навігація, пошук
ПОДР2s.jpg

Розвиток вищих психічних функцій у підлітковому віці

У перехідний період процес соціогенезу вищих психічних функція призводить до нових складних взаємозв'язків між ними. Якщо ж намагатися глибше пізнати, в чому полягає новий тип розвитку в даному віці то він, перш за все, включає утворення нових зв'язків, нових взаємозалежностей, нових структурних поєднань між різними психічними функціями: мисленням, пам'яттю, уявою, почуттям, волею та ін. [8, с. 156].

Найбільш істотні зміни в структурі психічних пізнавальних процесів підлітків спостерігаються саме в інтелектуальній сфері. У підлітковому віці утворюються нові зв’язки, взаємозалежності, структурні поєднання між різними психічними функціями. Підлітковий вік є сенситивним періодом для розвитку й удосконалення процесів мислення, відбувається перехід до формального мислення (мислення подумки).

На основі загальних посилань підліток здатен будувати гіпотези, перевіряти їх або спростовувати, що свідчить про пріоритетний розвиток у нього логічного мислення. Формальна логіка мислення підлітків сприяє інтелектуалізації пам’яті.

Часто підлітки, продовжуючи навчання, вимушені відмовитися від дослівного заучування за допомогою механічного повторення. У процесі ускладнення навчання та розвитку інтелектуальних здібностей вони починають трансформувати учбовий матеріал, полегшуючи його запам’ятовування та відтворення. Підлітки засвоюють різноманітні мнемонічні прийоми, а відтворюючі учбовий матеріал, більшість з них вже досить легко передають зміст прочитаного.

Розвиток пізнавальних процесів в підлітковому віці має дві сторони – кількісну і якісну. Кількісні зміни виявляються у тому, що підліток розв’язує інтелектуальні задачі значно легше, швидше та ефективніше, ніж дитина молодшого шкільного віку. Якісні зміни характеризують зрушення в структурі розумових процесів: важливо не те, які задачі вирішує людина, а яким чином вона це робить.

Головним у розвитку мислення в підлітковому віці є той факт, що підліток вперше оволодіває процесом утворення понять, що він переходить до нової і вищої форми інтелектуальної діяльності – до мислення поняттями. Осягнення мови, її значень і смислів індивідуалізує самосвідомість підлітка. Саме в індивідуалізації самосвідомості через мову полягає вищий сенс розвитку.

Основні властивості когнітивного розвитку підлітків полягають у:

  • можливості вияву нестандартного підходу до уже відомих проблем;
  • вмінні включати часткові проблеми в більш загальні, родові;
  • здатності поставити слушні запитання навіть на основі погано сформульованих завдань.

Спостерігається диференціація і поглиблення пізнавальних інтересів підлітків. Молодший підлітковий вік характеризується розширенням пізнавальних інтересів, вершиною допитливості є вік 11-12 років. У багатьох учнів з'являється стійке прагнення до розумової роботи, оволодіння новими знаннями та вміннями, усвідомлений інтерес до певних навчальних предметів і відповідних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту. У деяких підлітків обсяг знань з однієї чи кількох галузей може набагато перевищувати вікову норму.

Особливості відчуття та сприймання підлітка:

  • розвиток відчуттів і сприймання відбувається в органічному взаємозв'язку;
  • інтелектуалізація процесів сприймання, зв’язок з розумовими операціями зіставлення, порівняння, узагальнення, класифікації;
  • збільшення цілеспрямованості та активності сенсорних і перцептивних дій;
  • формування здатності до більш складного аналізу й синтезу сприйманих об'єктів;
  • сприймання стає планомірним, всебічним, послідовним, активним, контрольованим процесом;
  • поглиблення повноти і точності сприймань, вдосконалення спостереження;
  • ускладнення сприймання простору, часу, сприймання тексту, картин, музики;
  • засвоєння графічних схем, поглиблює сприймання поетичної мови.

Особливості розвитку пам’яті підлітків:

  • пам'ять поступово набуває характеру організованого, регульованого і керованого процесу;
  • новий фактичний матеріал ставить вищі вимоги до пам'яті, порівняно з молодшим шкільним віком;
  • перехід від конкретно-логічної до абстрактно-логічної пам’яті, формування смислової логічної (словесно-логічної) пам'яті;
  • значний прогрес у запам'ятовуванні словесного й абстрактного матеріалу;
  • перехід від домінування механічного запам'ятовування до смислового;
  • перебудови смислової пам’яті, яка набуває опосередкованого і логічного характеру;
  • зростання ролі змістових зв’язків у запам’ятовуванні та збереженні абстрактного матеріалу;
  • здатність керувати довільним запам'ятовуванням; відмова від дослівного (механічного) заучування за допомогою повторень;
  • заміна дослівного відтворення вільним, тобто переказом своїми словами істотного, суттєвого у матеріалі;
  • у середині підліткового віку спостерігається найбільш швидкий темп розвитку пам'яті;
  • освоєння різноманітних мнемічних прийомів (мнемотехніки), якісна перебудова в організації мнемічних процесів.

Особливості розвитку мислення підлітків:

  • мислення стає менш предметним і наочним;
  • відбуваються зміни, які визначають перехід до абстрактного і формального мислення;
  • з’являється здатність аналізувати, узагальнювати і конкретизувати ситуації, події, явища незалежно від реальних обставин;
  • оволодіння здатністю систематично будувати гіпотези, перевіряти, в разі необхідності, їх істинність, аналізувати абстрактні ідеї, шукати помилки і логічні протиріччя в абстрактних судженнях;
  • поява здатності рефлексувати на свої розумові дії та операції і переживати від цього інтелектуальні почуття;
  • виникає рефлексія з приводу власних думою, що дає можливість розрізняти протиріччя між словом і вчинком;
  • оволодіння здатністю в ідеальній формі створювати задум, здійснювати його, отримувати продукт і тим самим реалізовувати власно спроектований задум;
  • здатність уявляти мисленнєві задачі з математичними знаками, оперування значеннями і смислами мови, поєднуючи дві вищі психічні функції: уяву і мислення;
  • розвиток якостей мислення: послідовності, гнучкості, точності, самостійності, критичності;
  • формування елементів стилю розумової діяльності.

Особливості розвитку уяви підлітка:

  • функція уяви у підлітковому віці набуває самостійності завдяки активній, внутрішній перетворювальній діяльності;
  • вільну фантазію молодшого підлітка витісняють у кінці підліткового віку “реалістичні” мрії та різні види творчості;
  • спостерігається ідентифікація себе в уяві зі значущими для себе образами;
  • уява поєднується з творчим мисленням;
  • зростає продуктивність, оригінальність, самостійність процесів уяви;
  • посилюється вплив уяви на пізнавальну, емоційно-вольову сферу;
  • відбувається перетворення внутрішнього світу у фантазіях та мріях, внутрішні й зовнішні проблеми підлітки можуть переносити в уяву;
  • виникнення довільності й керованості образами уяви.

Особливості розвитку уваги підлітка:

  • формування вищих довільних форм уваги (вміння свідомо спрямовувати увагу на певні об'єкти, тривалий час на них зосереджуватись (40-45 хв.), переборювати відволікання, переключати увагу на нові завдання та розподіляти її;
  • розвиток уваги сповнений суперечностей: з одного боку, формується стійка увага, з іншого – маса вражень, переживань, висока активність

та імпульсивність призводить до нестійкості уваги;

  • зростання можливості зосереджуватись на об'єктах, даних не лише наочно, а й уявно, у думках;
  • увага стає більш контрольованою, зростають самоконтроль й саморегуляція діяльності;
  • зростання обсягу, стійкості, специфічної вибірковості уваги;
  • спостерігається уважне ставлення до інших людей.

Отже, особливостями когнітивного розвитку у підлітковому віці є:

1) пізнавальна діяльність спрямована на розвиток словесно-логічного мислення, монологічного, діалогічного і писемного мовлення, становлення довільності пізнавальних процесів, вироблення індивідуального стилю інтелектуальної діяльності;

2) спостерігається перехід до абстрактного та формального мислення, рефлексія на власні розумові дії;

3) відбувається прискорення темпу розвитку пам'яті, зміни в перебігу логічної пам'яті, вільне відтворення, запам'ятовування і збереження абстрактного матеріалу;

4) формуються вищі довільні форми уваги.


Особливості розвитку емоційно-вольової сфери підлітків

У більшості підлітків відзначаються емоційна нестабільність і амбівалентність почуттів. Емоційна нестабільність підлітка зумовлена фізіологічними змінами, швидким статевим дозріванням. Підлітки частіше відчувають сильні позитивні чи сильні негативні емоції і рідше знаходяться в нейтральному стані. Негативізм – один з маркерів активного пошуку підлітком власної унікальної сутності. Нестійкість емоцій обумовлюється значною невпевненістю підлітка відносно правильності виборів форм поведінки.

Зміни в почуттях підлітків зумовлюються новим їх становищем у соціальному середовищі. Прагнення зайняти це становище, а саме: швидше стати дорослим, породжує нову гаму переживань. Яскраво виражені психологічні особливості підліткового віку одержали назву “підліткового комплексу”. Він містить у собі перепади настрою – від невтримних веселощів до зневіри, а також ряд інших полярних якостей, що наступають поперемінно. Причому значимих причин для подібної зміни настрою підлітка, власне кажучи, просто може і не бути. Так, чутливість підлітків до оцінки сторонніми своєї зовнішності, здібностей, умінь поєднується в них із самовпевненістю і безапеляційними судженнями про інших.

Сентиментальність співіснує з разючою черствістю, хвороблива сором'язливість – з розв'язністю, бажання бути визнаним іншими – з показною незалежністю, боротьба з авторитетами, загальноприйнятими правилами і ідеалами – з обожнюванням випадкових кумирів, а чуттєве фантазування – із сухим мудруванням [24].

Підліток прагне пізнати себе, свою сутність, і це позбавляє підлітка спокійного життя. Тим більше, що саме в отроцтві діапазон полярних почуттів надзвичайно великий. Часом у підлітка спалахують такі палкі почуття, що ніщо не може зупинити його в прагненні до обраної мети: для нього не існує в цю мить ні моральних перепон, ні страху перед людьми, ні перед смертю. Але коли порив вщухає, підліток впадає у заціпеніння, стає млявим і бездіяльним. Він спустошений, і здається, ніщо не додасть йому сил. Але ще трохи – і він знову охоплений пристрастю нової мети (В. Мухіна).

Підліток краще, ніж молодший школяр, може керувати виявом своїх почуттів. У певних ситуаціях шкільного життя (погана оцінка, догана за погану поведінку) підліток приховує під маскою байдужості тривогу, хвилювання, засмучення. Але в деяких ситуаціях (конфлікт із батьками, вчителями, товаришами) підліток може виявити велику імпульсивність поведінки. Від важко пережитої образи він здатний на такі вчинки, як втеча з дому, навіть спроба самогубства (П. Якобсон).

Підлітки винятково егоїстичні, вважають себе центром всесвіту і єдиним предметом, гідним інтересу. У той же час вони здатні на безмежну відданість і самопожертву. З одного боку, вони з ентузіазмом включаються в життя суспільства, а з іншого – охоплені пристрастю до самотності. Іноді їх поведінка стосовно інших людей є грубою і безцеремонною, хоча самі вони занадто ранимі. Їх настрій коливається між сяючим оптимізмом і похмурим песимізмом (А. Фройд).

Л.І. Божович описала характерний для підлітка “афект неадекватності” – бурхливу, некеровану, неадекватну емоційну реакцію підлітка, переживання надуманої несправедливості і неадекватної образи [5, с.291]. У невдачах звинувачуються інші люди або обставини. Підліткам здається, що батьки, вчителі, однолітки про них поганої думки. Це викликає депресивні стани. З переходом до юнацького віку ситуація покращується, оскільки зростає самоповага, послаблюється сором’язливість, набуває стійкості самооцінка. Так буває, коли діти характеризуються високою і стійкою самооцінкою і виявляють прагнення до самоствердження при відсутності достатніх можливостей для успіху.

Довготривале перебування в цьому стані потенційно призводить до формування образливості, недовір'я, підозрілості, агресивності тощо [31, с.158]. Отже, типові риси емоційної сфери підлітка – слабкий самоконтроль, швидка зміна настоїв, імпульсивність, підлітковий негативізм, афект неадекватності.

Особливості вольових проявів підлітків:

  • підлітковий вік є сенситивним для розвитку вольових якостей особистості (І.Ю. Кулагіна, В.С. Мухіна, Р.С. Немов). Підлітки, на відміну від молодших школярів, спроможні не тільки на окремі вольові дії, а й на вольову діяльність. Вони вже в змозі самі поставити перед собою мету та спланувати її досягнення;
  • підлітки демонструють самостійність у постановці складних цілей і можливість підпорядковувати їм свої дії і поведінку. Вони не обмежуються виконанням лише навчальних завдань, поглиблюють свої знання, читаючи цікаву для них літературу, захоплюються винахідництвом, спортом;
  • підлітки, відчуваючи труднощі в довільності організації своєї поведінки, ставлять перед собою в якості спеціальної задачі виховання волі і вироблення у себе вольових якостей особистості. Однак, вони своєрідно розуміють цю задачу: вони бачать вияви волі переважно в героїчних вчинках, які породжуються якимись виключними обставинами;
  • відбувається розвиток мотивації досягнення успіху та уникнення невдач. Підліток прагне цілеспрямовано займатися самовихованням. Заради розвитку вольових особистісних якостей хлопці займаються такими види спорту, які пов'язані з фізичними навантаженнями, ризиком, при оволодінні якими необхідно виявляти незвичайну силу, мужність, сміливість. Ця діяльність стимулює становлення мотивації досягнення успіхів;
  • помітного розвитку набувають вольові якості – ініціативність, рішучість, витримка, самоконтроль, наполегливість, впертість у досягненні мети, вміння долати перешкоди і труднощі тощо;
  • підлітки оволодівають прийомами самостійного планування, контролю своєї діяльності. При виконанні складних навчальних завдань чи доручень, вони здатні підпорядковувати свої дії прийнятому плану. Здатні вносити корективи у свій постійний режим, розподіляти свої сили відповідно до розміру і термінів завдання. Цими діями підкреслюється наявність у них найважливішої якості волі – організованості;
  • недостатність волі полягає передусім у тому, що, проявляючи величезну наполегливість в одному виді діяльності, підлітки можуть не виявляти її в інших видах;
  • уміння володіти собою високо цінується підлітком, а відсутність необхідних вольових якостей викликає стурбованість. За словами Л.С. Виготського, не слабкість волі, а відсутність чи слабкість мети дезорганізовує поведінку підлітка: необхідні важливі життєві цілі, які виходять за межі негайних справ і розваг, особистісно значущі для підлітка.

У ряді досліджень (В.І. Селіванов, В.В. Калін) виділено характеристики особливостей “стилю” діяльності тих підлітків, у яких існують недоліки в розвитку волі. До них належать важкість переходу від неробочого стану до виконання цілеспрямованих дій, тривалий період “розкачування”, нездатність до монотонності чи деталізованої роботи, невміння довести справу до кінця. Підлітки зі слабкою волею схильні до уникнення складних і важких дій чи праці в цілому, яка потребує планомірних і цілеспрямованих зусиль. Будь-яку діяльність такі підлітки виконують малими дозами, з перервами, заповненими неробством. При цьому до виконання їх обов'язково систематично стимулюють батьки або вчителі.

У них відмічається залежність активності від настрою: не готують уроків, тому що не мають на те бажання. Досить часто результати певних дій і поведінки залежать від нічим не підкріпленої самовпевненості в собі [8, с. 167].

  далі п.7.3. Навчальна діяльність підлітка. Зміни в мотивації навчальної діяльності підлітка   Стрілка вправо.jpeg

або

 Перейти на головну сторінку курсу "Вікова психологія"