Гуцало 5.5. Вікові особливості дітей 6-7 років (підготовча до школи група)

Матеріал з Вікі ЦДПУ
Перейти до: навігація, пошук

Анатомо-фізіологічні особливості дітей 6-7 років

Сьомий рік життя – продовження дуже важливого цілісного періоду в розвитку дітей, що починається в п'ять років і завершується до семи років. На сьомому році триває становлення нових психічних утворень, що з'явилися в п'ять років. Разом з тим подальше розгортання цих утворень створює психологічні умови для появи нових ліній і напрямків розвитку.

У шестирічному віці йде процес активного дозрівання організму. Вага дитини збільшується на місяць на 200 грамів, ріст на 0,5 см, змінюються пропорції тіла. У середньому ріст 7-літніх дітей дорівнює 113-122 см, середній вага – 21-25 кг.

Мозок сформований майже як у дорослого. Добре розвинена рухова сфера. Тривають процеси окостеніння, але вигини хребта ще нестійкі. Іде розвиток великої ж особливо дрібної мускулатури. Інтенсивно розвивається координація м'язів кисті. Загальний фізичний розвиток тісно пов'язаний з розвитком тонкої моторики дитини. Тренування пальців рук є засобом підвищення інтелекту дитини, розвитку мови й підготовки до письма.

Розвиток особистості дітей 6-7 років

Зміни у свідомості характеризуються появою так званого внутрішнього плану дій – здатністю оперувати різними уявленнями розумово, а не тільки в наочному плані.

Одним з найважливіших змін в особистості дитини є подальші зміни в її уявленнях про себе. Розвиток і ускладнення цих уявлень створює до шести років сприятливі умови для розвитку рефлексії – здатності усвідомлювати свої цілі, отримані результати, способи їхнього досягнення, переживання, почуття і спонукання.

Провідною потребою дітей даного віку є спілкування (переважає особистісне). Провідною діяльністю також залишається сюжетно-рольова гра.

У сюжетно-рольових іграх дошкільники сьомого року життя починають освоювати складні взаємодії людей, що відображують характерні значимі життєві ситуації. Ігрові дії стають більш складними, мають особливий зміст, який не завжди відкривається дорослому. Ігровий простір ускладнюється. У ньому може бути кілька центрів, кожний з яких підтримує свою сюжетну лінію. При цьому дошкільники виявляються здатними відслідковувати поведінку партнерів у ігровому просторі й змінювати свою поведінку залежно від місця в ньому.

Однією з важливих особливостей даного віку є вияв довільності всіх психічних процесів. Головним здобутком дошкільника в розвитку волі є певний рівень організованості, довільності поведінки і діяльності, здатність підкоряти свої дії вимогам “потрібно”, а не “хочу”. Дошкільнята в ряді випадків вже можуть долати свої бажання і підкоряти їх моральному мотиву “треба”.

Перші перешкоди на шляху реалізації дитячого “я хочу”, з одного боку, посилюють активність дитини, а з іншого – викликають у неї важливе новоутворення – супідрядність бажань. Дитині доводиться віддавати перевагу одним об'єктам її бажань перед іншими, підпорядкувати одні спонукання іншими.

З віком у дошкільників з'являється здатність переборювати у процесі виконання завдань вплив привабливих об'єктів, які є сторонніми, щодо мети діяльності й відволікають від неї. Так виявляється важлива власти¬вість – утриматися перед спокусою. Наприклад, хоч і натрапив на цікаву іграшку, якою хочеться відразу ж погратися, все ж таки треба довести до кінця попередню дію (В.К. Котирло).

Особливості розвитку самосвідомості

У дитини дошкільного віку відбувається усвідомлення своїх вмінь, знань, оволодіння уявленнями про деякі особливості свого організму, призначення органів; виникає почуття самоповаги, власної гідності, вміння самоконтролю та саморегулювання дій і стосунків з оточуючими, ієрархія мотивів; з’являється здатність вираження у словесній формі своїх переживань, настроїв, почуттів; відбувається зміна характеру спілкування (воно набуває цілісного контексту, стає позаситуативним), з'являється кооперативно-змагальний рівень спілкування (прагнення досягнути загальної ігрової мети, ставлення до партнерів як до суперників у спільній грі).

Цей вік є сенситивним для морального розвитку. Цей період багато в чому визначає майбутню моральну сферу людини й у той же час є винятково сприятливим для педагогічних впливів.

У процесі засвоєння моральних норм формуються співчуття, дбайливість, активне ставлення до подій життя. Існує тенденція переваги суспільно значимих мотивів над особистими.

Самооцінка дитини досить стійка, можливо її завищення, рідше заниження. Діти більш об'єктивно оцінюють результат діяльності, ніж поведінку.

Коли шестирічні діти вихваляються один перед одним, вони не думають про свою реальну перемогу або поразку, вони навіть не порівнюють себе з іншими. Для них це просто заклик: “Подивися на мене!”. Не випадково зліт такого демонстративного поводження припадає саме на цей вік. Це час підготовки до школи. Діти починають відчувати, що до них серйозніше ставляться, приймають із більшою готовністю, якщо вони чогось досягли, володіють чимось особливим. Тому кращий спосіб звернути на себе увагу – виявитися “кращим” за однолітків, похвастатися (“Я вмію рахувати до тисячі”, “А я – до мільйона”).

Вихваляння можуть супроводжуватися бурхливими емоціями, а іноді навіть виглядати агресивними, ворожими щодо інших дітей. Але в поводженні дитини найчастіше немає злого наміру. Вона не хоче зачепити почуття іншого, їй потрібно лише показати себе в кращому світлі. Разом з тим у цьому віці дитина вже може зрозуміти, що й інші хочуть бути кращими. Важливо навчити дітей поступатися один одному. Навіть під час короткочасних поступок дитина набуває початкового досвіду співпереживання.

Розвиток психічних процесів дітей 6-7 років

Сприймання продовжує розвиватися. Однак і в дітей даного віку можуть зустрічатися помилки в тих випадках, коли потрібно одночасно враховувати кілька різних ознак. Починає складатися сприймання абстрактної геометричної форми. Спочатку діти “опредмечують” геометричну форму: коло – це колесо, коліщатко; трикутник – дах хатки; прямокутник – віконце, хатка без даху, тощо.

Пам'ять. До кінця дошкільного періоду (6-7 років) у дитини з'являються довільні форми психічної активності. Вона вже вміє розглядати предмети, може вести цілеспрямоване спостереження, виникає довільна увага, і в результаті з'являються елементи довільної пам'яті. Довільна пам'ять виявляється в ситуаціях, коли дитина самостійно ставить мету: запам'ятати й пригадати. Можна із упевненістю сказати, що розвиток довільної пам'яті починається з того моменту, коли дитина самостійно виділяє завдання на запам'ятовування.

Бажання дитини запам'ятати варто всіляко заохочувати, це умова успішного розвитку не тільки пам'яті, але й інших пізнавальних здатностей: сприйняття, уваги, мислення, уяви. Поява довільної пам'яті сприяє розвитку культурної (опосередкованої) пам'яті – найбільш продуктивної форми запам'ятовування. Перші кроки цього (нескінченного в ідеалі) шляху обумовлені особливостями матеріалу, що запам'ятовується: яскравістю, доступністю, незвичайністю, наочністю тощо.

Продуктивність образної пам'яті значно вища продуктивності вербальної пам'яті. Діти дошкільного віку відчувають труднощі при запам'ятовуванні слів, особливо, якщо вони не мають зорової опори. Для розвитку пам'яті дитини характерним є рух від образної до словесно-логічної.

Згодом дитина здатна підсилювати свою пам'ять за допомогою таких прийомів, як класифікація, угруповання. У цей період психологи й педагоги можуть цілеспрямовано навчати дошкільників прийомам класифікації й угруповання з метою запам'ятовування. Мислення. Провідним. як і раніше, є наочно-образне мислення, але до кінця дошкільного віку починає формуватися словесно-логічне мислення. Воно передбачає розвиток уміння оперувати словами, розуміти логіку міркувань. І тут обов'язково буде потрібно допомога дорослих, тому що відома нелогічність дитячих міркувань при порівнянні, наприклад, величини й кількості предметів.

У дошкільному віці починається розвиток понять. Виконання дій зі знаками (літера, цифра) вимагає відволікання від реальних предметів. Мислення, що здійснюється за допомогою дій зі знаками, є логічним мисленням. Повністю словесно-логічне, понятійне, або абстрактне, мислення формується до підліткового віку.

Старший дошкільник може встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, знаходити розв’язки проблемних ситуацій. Може робити виключення на основі всіх вивчених узагальнень, вишиковувати серію з 6-8 послідовних картинок.

Діти шести-семи років не тільки формулюють узагальнення, а й аргументують їх, вносять у них корективи. Вони чутливі до протиріч у своїх судженнях, поступово навчаються узгоджувати їх, міркувати логічно. Діти демонструють не тільки логічність власних суджень, а й помічають порушення логіки у висловлюваннях дорослих, вносять певні поправки в них.

Мовлення. Продовжують розвиватися звукова сфера мовлення, лексика, зв'язне мовлення. У висловлюваннях дітей відображується як багатий словниковий запас, так і характер узагальнень, що формуються в цьому віці. Діти починають активно вживати узагальнювальні іменники, синоніми, антоніми, прикметники тощо. У результаті правильно організованої роботи у дітей виявляються добре розвинені діалогічного і деякий види монологічного мовлення.

У підготовчій групі завершується дошкільний вік. Його основні досягнення пов'язані з освоєнням світу речей як предметів людської культури; діти оволодівають формами позитивного спілкування з людьми, розвивається статева ідентифікація, формується позиція школяра. До кінця дошкільного віку дитина має високий рівень пізнавального й особистісного розвитку, що й дозволяє їй надалі успішно навчатися в школі.

Уява. Цей період сенситивний для розвитку фантазії. Старший дошкільний й молодший шкільний періоди характеризуються активізацією функції уяви – спочатку репродуктивної (дозволяє уявляти казкові образи), а потім і творчої (завдяки якій створюється принципово новий образ). Своєрідний реалізм, прагнення слідувати правді поведінки в житті виявляється в оповіданнях, казках, творах дітей шестирічного віку.

Проте твердження, що уява у дошкільника розвинена краще, ніж у дорослого є хибним. У дитини обмежений життєвий досвід, тому комбінації образів менш різноманітні. Водночас уява в житті дитини відіграє більш вагому роль, ніж у дорослого, виявляється частіше і припускає більш легкий “відліт” від дійсності. За допомогою уяви дитина пізнає світ, виходить за межі вузького особистого досвіду.

Увага. Збільшується стійкість уваги – 20-25 хвилин, обсяг уваги становить 7-8 предметів. Дитина може бачити двоїсті зображення. Головні зміни уваги в дошкільному віці полягають в тому, що діти вперше починають керувати своєю увагою, свідомо спрямовувати її на певні предмети, явища, утримуватися на них, використовуючи для цього деякі засоби, одним з яких є мова [22, с. 157].

далі п.5.6. Криза семи років Стрілка вправо.jpeg

або

 Перейти на головну сторінку курсу "Вікова психологія"