Глосарій курсу "Методологія музично-педагогічних досліджень"

Матеріал з Вікі ЦДПУ
Перейти до: навігація, пошук
C2877b.png

Музична педагогіка — галузь педагогічної науки (загальної педагогіки), яка вивчає особливості освіти, навчання та виховання особистості засобами музичного мистецтва. Музичну педагогіку слід відрізняти від окремих методик музичного навчання та виховання, так як вона є загальною наукою, зміст якої спрямований не на розвиток окремих музичних якостей людини, а на формування особистості.

Об'єкт музичної педагогіки — процес музичної освіти і виховання особистості.

Предметом музичної педагогіки слід вважати сукупність форм організації, методів, засобів та інших матеріальних і нематеріальних атрибутів музичного навчання й виховання, які складають цілісний процес професійної підготовки та формування особистості музиканта. Цей процес має конкретно історичний характер і відбувається відповідно до законів і закономірностей розвитку загальної педагогіки.

Невменна нотація - найпоширеніший у ранньому Середньовіччі метод запису мелодії за допомогою графічних знаків, які вказували напрям руху мелодії і супроводжувалися відповідними жестами людини, що керувала співаками. У Київській Русі знаки невменної системи називалися знаменами, крюками (звідси: знаменний спів, крюкове письмо).

Графічна нотація - нотнолінійна система запису музики – запроваджена у ХІ столітті італійським музичним теоретиком Гвідо із Ареццо (995-1050). Розмістивши знаки на різноколірних лінійках, він надав їм точного звуковисотного значення, що дало змогу записувати музичні твори.

Цифрова нотація(у музиці) – розроблена Ж.-Ж.Руссо і в подальшому вдосконалена П’єром Галеном (1786-1821), Еме Парі (1798-1866), Емілем Шеве (1804-1864) являла собою метод навчання співу з використанням запису звуків цифрами, відносно певного тону (настройки).



Повернутися на сторінку курсу Методологія музично-педагогічних досліджень