Віктор Михайлович Глушков

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук

Ідея статті:

Glushkov1.png

Віктора Михайловича Глушкова називають піонером комп'ютерної техніки. Його ім'я пов’язують із кібернетикою, обчислювальною технікою, математикою. Однак усе розмаїття наукових знань академік Глушков спрямовував на розв’язання однієї глобальної проблеми – проблеми комп’ютеризації й інформатизації суспільства. Він, безперечно, був найяскравішою постаттю 1960-70-х років у цій галузі в колишньому Радянському Союзі.

В цьому році святкують 90-ліття академіка Глушкова. У інститути кібернетики імені Віктора Грушкова у Києві відбулася святкова конференція. Корпус цього університету за радянських часів був цілком секретною установою з особливою системою перпусток. З деяких наукових розробок академіка Глушкова гриф «секретно» не знято й досі, після 25 років його таємничої смерті.

Науковий внесок Віктора Глушкова величезний. Його відкриття стосуються математики, інформаційних технологій, кібернетики, обчислювальної техніки та навіть штучного інтелекту. Він був активним громадським діячем, організатором та лідером багатьох проектів на державному рівні. Віктор Михайлович був працелюбною та наполеглевою в своїй науковій діяльності людиною. Він пішов з життя у віці 58 років. В тім за свої 58 років він став доктором фізико-математичних наук, професером, академіком, здобув 6 орденів, 4 з яких - зарубіжні, 9 премій та 4 почесні звання.

Тому ця стаття є лише невеликою крихтою тієї пошани, на яку насправді заслуговує ця велична людина.

Життєвий та науковий шлях:

Тим, що все наше повсякденне життя нині спрощене комп’ютерною технікою, великою мірою ми завдячуємо відкриттям Віктора Михайловича Глушкова. Саме він, видатний український та радянський вчений, стоїть у витоків кібернетики і без нього не відбувся б розвиток вітчизняних інформаційних технологій. Віктор Михайлович народився на території сучасної Росії. В тім велику частину своєї наукової діяльності провів у Києві. Тут свого часу він очолив лабораторію обчислювальної техніки, де пізніше було засновано Інститут Кібернетики. Він протягом двох десятків років за часів головування вченого став одним з найвідоміших центрів комп’ютерної науки. Корпус цього університету за радянських часів був цілком секретною установою з особливою системою перпусток. З деяких наукових розробок академіка Глушкова гриф «секретно» не знято й досі, після 25 років його таємничої смерті. У стінах цього інституту один з найповажніших математиків світу академік Глушков впритул наблизився до грані фантастики. Український науковець почав роботу над створенням напівлюдини-напівмашини. Дехто називає це «кібергом».

«Прийде такий час, коли буде можливий перехід людства з інтелекту, почуттів та емоцій повністю на пам'ять електроннообчислювальної машини». В.М.Глушков

Він планував перенести копію людського мозку у комп’ютер і таким чином перемогти інформаційну смерть.

- Вікторе Михайловичу, а Ви самі хотіли б придбати дезсмертя за допомогою комп’ютера?
-Так. Звичайно, так.

Лише тепер до цих пророчих ідей намагаються наближитись інші. Якби це сталось 40 років тому, союз людини і машини зробив би наше сьогоднішнє життя зовсім інакшим. Фактично, у цього виходця з Донбасу було два життя: одне – наукової знаменитості, інше – секретного академіка.

* * *

Мозок. Найзагадковіший орган людського тіла. Ця, по-своєму приваблива, плоть дає нам практично необмежені можливості. Приблизно 15 млрд клітин мозку відповідають за усі надбання і усі розрахунки нашої цивілізації. За мистецтво, науку, соціальний прогрес, війни і геноцид: політ людської думки не має меж. І зашкодити йому здатні лише закони природи. Отже, протягом тисяч і тисяч років ми прагнемо вирватись за межу накресленого. Але постійно не встигаємо. Академік Глушков хотів, щоб homosapiens мислив вічно. У його найзагадковіший проект були посвячені лічені люди – ті, хто разом з академіком Глушковим розробляли перші комп’ютери. Глушков переконаний, що вся історія людства – історія безповоротної втрати інформації. Ціле життя кожен із нас накопичує унікальний запас знань, які просто зникають після смерті. Смерть стирає інформацію. Навіть, коли з життя йде рядова людина, і то втрачається частина загального досвіду. А смерть геніальних науковців або митців відкидає людство на десятки і сотні років назад.

«Звичайно, залишається те, що вони написали, що створили. Але те, що вони могли б ще створити – все це практично безповоротньо втрачається. Насьогодні, на сучасному етапі розвитку кібернетики можно ставити питання про наступну сходинку увічення особистості людського безсмертя, коли людина – творець – може залишати нащадкам не лише готові результати своєї праці, але і свій творчий метод. Єдиний спосіб формалізувати – побудувати машину». В.М.Глушков

Фактично Глушков прагне об'єднати кращі риси людини і машини в унікальному кібернетичному організмі. Він доводить знов і знов: штучний мозок – цілком реальне завдання. Якщо копію інтелекту перенести до машини, геній зможе думати разом з наступними поколіннями.

«Закінчення існування людини у цьому новому кібернетичному вигляді може трапитися лише або під час нещасного випадку, який не можна виключати, або в силу власного людського бажання». В.М.Глушков

Віктор Глушков прагнув залишити наступним поколінням найкоштовніше, що він мав і цінував – свій власний інтелект. А його мозок був, дійсно, безцінним накопичувачем данних і прийомів мислення. Це був мозок генія. Він екстерном закінчив університет за 2 роки і потім розв'язав надскладне математичне завдання – так звану, п'яту проблему Гільберта, над якою півстоліття билися кращі математики світу. Всесвітньо відомий математик стає кібернетиком, адже йому подобається не «суха теорія», а практична діяльність – конструювання електроннообчислювальних машин. Молодша донька Глушкова Віра говорить, що її батько на шляху просування своїх ідей нерідко мав долати шалений опір. Народжену в Америці комп’ютерну науку в Радянському Союзі спочатку зарахували до шкідливих вигадок капіталізму. Усі словники того часу заявляли, що це лженаука, що це буржуазна наука і т.д. Філософський словник того часу говорить наступне:

«Кибернетика ярко выражает одну из основных черт буржуазного мировоззрения – его бесчеловечность, стремление превратить трудящихся в придаток машины, в орудие производства и орудие войны». В.М.Глушков

Але Глушков зробив свій вибір на користь кібернетики. Нехай навіть партійні філософи заявляли, що вона робить людей просто придатками машин. Радянську кібернетику фактично врятували Сталін і ядерна зброя. В гонці озброєнь Сполучені Штати вели вперед, а Радянський Союз - наздогоняв. Надовго запам'ятавши спустошення вибухів у Хіросімі та Нагасакі, Кремль вирішив розвивати свою ядерну галузь. Розроблялись обчислювальні машини і програмне забезпечення для підводних човнів і для розрахунку траєкторії ракет. Інші комп’ютери мали вираховувати напрямки руху ворожих літаків. І ще одне відгалудження – космічне. Серед найвідповідальніших завдань – бортові системи ракет космічних кораблів. Однак недовіра до «лженауки» наздогоняла науково-технічний прогрес в СРСР іще довгі роки. Вороги Глушкова звинювачили його у виході за межі дозволеного ідеологією. Але жодні заборони і табу не діяли. Глушков особисто цікавився речами на грані фантастики і за межею розуміння ідеологів компартії.

«Робот 3 поколения, созданный в отделе биологической кибернетики, уже вполне самостоятельно прокладывает себе дорогу. На современном уровне робототехники – это лишь один из первых шагов к моделированию механизма человеческого мышления, к созданию исскуственного разума». В.М.Глушков

Біокібернетика – один з найбільш суперечливих напрямків роботи інституту Глушкова. Багато що з цих розробок і досі дивує сучасних комп’ютерників. Віктор Глушков зізнавався, що уже у 60-ті роки він міг спілкуватись з ЕОМ, як з маленькою дитиною. Вона вчилася говорити, розуміла, задавала питання й робила ті самі помилки, що їх інколи робить дитина. Здавалось, що до здійснення сміливих задумів лишається один крок. Але вкотре до чистої науки втрутилась велика політика. 70-ті роки були надзвичайно плідними для розробників штучного мозку. Відкриття слідує за відкриттям, науковці впритул приходять до реалізації своїх сміливих задумів. Науковці інституту кібернетики працюють над розшифровкою «програми» людського інтелекту. Вони переконані, що інформацію, заховану під черепною коробкою, можна і потрібно прочитати.

«Уже сейчас идут успешные эксперементы по записи биотоков мозга. И не исключено, что придет такое время, когда будет возможен переход человеческого интеллекта, чувств и эмоций полностью в память электронновычеслительной машины». В.М.Глушков

Віктору Глушкову байдуже безсмертя людського тіла. Він відкрито говорить про небачену досі інтелектуальну насолоду мислити вічно. Коли «кіношники» запитують академіка, чи готовий він передати свій інтелект до комп’ютера, він відповідає без вагань. На цей момент здається, що шлях до штучного інтелекту вільний. Що ще якихось 5-10 років і мрія академіка справдиться...

Є науковці, важливіші за цілі інститути. Мозок Віктора Глушкова виводив Радянський Союз уперед у змаганні двох світів. Про Глушкова добре знали на тому боці океана. Однак, що саме він розробляв, довгий час лишалось загадкою, навіть для таких організацій, як Центральне Розвідувальне Управління. Розвідслужби Сполучених Штатів буквльно полювали за засекреченими науковими працями радянського кібернетика. Деякі роботи навіть змогли отримати і перекласти. Але одна справа – мати переклад, а інша – переманити в Америку Віктора Глушкова. Діти академіка Глушкова говорять, що пропозицію Глушкову робило особисто керівництво компанії IBM. Перед ним відкривали надзвичайно заманливі перспективи: чудове фінансування, практично повний простір для роботи і відсутність бюрократичної тяганини. Ми точно знаємо, що КГБ стежило за кібернетиком. Навіть на риболовлю, яку Глушков любив неймовірно, за ним їздили неприкметні люди «в штатському». Вони ніколи не втручались в життя і розмови рибалок-кібернетиків, але непомітно чергували поруч.

«Спецслужбы по двум направлениям работали: охрана государственной тайны в рамках всего института и охрана отца лично просто как национального достояния». Віра Глушкова, дочка Віктора Глушкова

Нам невідомо, носієм скількох державних таємниць був Глушков. Але беззаперечне одне: він не тільки рухав уперед кібернетику, і не тільки брав участь у військових розробках – для комітету держбезпеки він створював спеціальні шифри для урядового зв'язку. Про оборонне і навіть геополітичне значення мозку їхнього батька і чоловіка родина академіка Глушкова добре знала Глушков випередживав свій час. Для реалізації проекту вічного мозку тогочасні обчислювальні машини його незадовільняли. Щоб отримати не бачену досі комп’ютерну ефективність Глушков висуває нову не чувану до того ідею – об'єднати усі комп’ютери Радянського Союзу. Зараз ми розуміємо, що лише кілька кроків відділяли цю ідею від створення Радянського Інтернету.

«Нами еще в 63-м году был разработан эскизный проэкт Единой Государствонной Сети Вычеслительных Центров …» В.М. Глушков

Незграбна абревіатура «ОГАС» означала «Общегосударственная автоматическая система» - це комп’ютерна мережа для управління Радянським Союзом. За ідеєю Глушкова сотні найпотужніших ЕОМ СРСР мали б утворити автоматизовану систему управління економікою. Академік пропонував поставити ЕОМ на кожному великому заводі, у кожному великому місті, отримана інформація мала надходити до Москви і там оперативно оброблятись. Грандіозний проект Глушкова мав би стати електронним мозком цілої Радянської «імперії». Можливо, це був останній шанс показати переваги планової економіки над приватним неорганізованим капіталом. Готуючи цей проект, Віктор Глушков особисто робить сотні відряджень по Радянському Союзу. Картина, що він побачив, знов і знов доводить: країна, фактично, летить у прірву… Радянський Союз поволі, але дедалі більше відстає від Сполучених штатів. Пропозиції щодо Радянського Інтернету у Кремлі не розуміли ані за Хрущова, ані у наступну політичну еру за Брєжнєва. 1970 року план Глушкова було офіційно озвучено на політбюро ЦК КПРС, в документі враховано всі «за» і «проти». Розв'язалась дискусія. Віктор Глушков розрахував виконати програму за три п'ятирічки і витратити на неї 20 млрд рублів. Це було, дійсно, неймовірно дорого. Але економічний ефект від запровадження ОГАС - понад 100 млрд. Михайло Суслов – друга особа при радянському керівництві – до комп’ютерів ставився скептично, і Кремль, фактично, спустив проект Глушкова на гальмах. Не став рятувати проект і сам генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брєжнєв. Виглядало, що «старожили» Кремля просто не розуміли і боялися комп’ютерів, а до таких технократів, як Глушков, ставилися з підозрою. Глушков намагався утриматися від конфронтації, адже він був лояльним комуністом. Але система подвійних стандартів відмовлялась приймати його чіткі математичні рецепти порятунку.

«Если в машину заложить правдивую информацию о возможностях на каждом рабочем месте, на каждом производственном участке, то машина скомбинирует их и получит усиленные возможности предприятия, отрасли, республики и всей страны в целом. Но если заложить в машину заведомую ложь, то она эту ложь усилит и выдаст такую же ложь, с которой разобраться будет окончательно невозможно.» В.М.Глушков

В країні, де брехня була зведена у ранг державної релігії, план Глушкова був приречений. Лідери ЦК і керівники держплану побачили у плані Глушкова лише загросу їхній абсолютній влади. Від того часу кидати виклик американській науці Радянський Союз був уже неспроможній.


Корисні посилання:

Віктор Михайлович Глушков був величною людиною. Про його життя та наукову діяльність написано сотні статей. До Вашої уваги я пропоную посилання на найцікавіші матеріали, присвячені цьому знаменитому науковцю:

Також до Вашої уваги підбір відеоматеріалів з даної теми:

ПРАЦІ Віктора Глушкова можна завантажити тут:

  • Глушков В.М. Что такое кибернетика. (1975)
  • Глушков В.М. Беседы об управлении. (1974)
  • Глушков В.М. Современная культура и математика. (1975) Сборник

Додатки:

Використані джерела: