Відмінності між версіями «Стаття до проекту Олексієнко А.Б. ,2016»

Версія за 07:47, 28 жовтня 2016

Вступ

Постановка проблеми. Феномен "Я" зазвичай виражається в таких термінах, як "самосвідомість", "самопізнання", "самоставлення", "самість", "Я"-концепція, "Я"-система, "Я"-образ, "ідентичність", і хоча всі вони взаємопов’язані, їх співвідношення і значущість у різних наукових підходах неоднакові. Складність та багатогранність феномену "Я" обумовлюється його сутністю, змістом, структурою та методами вивчення. У вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі існує різноманітність концепцій щодо вивчення проблеми "Я", що залишає враження невизначеності та суперечливості навіть у рамках одного напряму дослідження. Проблематичним видається також і співвідношення різних теоретичних підходів. Найбільш дискусивним у науковій літературі є питання про співвідношення понять "Образ "Я", "Я"-концепція", "ідентичність особистості". Теоретичний аналіз проблеми. Аналіз різних теоретико-експериментальних підходів до вивчення "Я"-концепції показав надзвичайну строкатість термінології, коли для позначення того самого поняття використовуються різні терміни або, навпаки, різні за змістом явища позначаються одним терміном. Як справедливо відзначають учені Кон І.С [11], Столін В.В [24] до нашого часу категоріальний статус поняття "Я", одного з фундаментальних філософсько-психологічних понять, залишається недостатньо чітко визначеним. Такі терміни, як "самість", "ідентичність", "его", "образ себе", "ставлення до себе", "самооцінка", "образ "Я", "самосвідомість", "Я"-концепція", "Я"-система", "уявлення про себе", "Я"- уявлення", "Я-репрезентація", "Я-схема", "Я-маска" тощо, вживаються в найрізноманітніших значеннях. Беручи до уваги той факт, що дані труднощі не є суто термінологічними, автори ряду робіт намагаються зіставити поняття, упорядкувати термінологічне поле проблеми Лісіна М.І [13], Столін В.В. [24]. Враховуючи такий стан доцільно розкрити зміст поняття "Я"-концепція та споріднених понять. Також необхідно визначитись із їх співвідношенням. Як зазначає А.І.Зеличенко [8], поняття "Я" є занадто великим і тому має кілька значень: а) як певна константа; б) як "господар" (особистість) людини, який відповідає за життя, контролює думки і керує поведінкою; в) як психічна форма самоідентифікації - індивідуалізації людини на тлі навколишнього світу й інших людей (Е.Еріксон); г) як внутрішнє усвідомлення особистістю самої себе.

Багатозначність поняття "Я"

Багатозначність поняття "Я" вплинула на розробку сутнісної характеристики "Я"-концепції. У цілому аналіз наукових праць дозволяє окреслити основні підходи дослідників до визначення даного поняття. Виявлено, що "Я"-концепція - це: "те, чим я володію”. Зміст цього поняття ясно висловив У.Джеймс [6]: "Щоби піклуватися про своє "Я", необхідно, щоб природа дала його разом з яким-небудь іншим об’єктом, досить для мене цікавим, щоб викликати в мене інстинктивне бажання привласнити його заради нього самого" . "є те, яким мене хочуть бачити". Для даної позиції характерна така думка Ч.Х. Кулі [21]: "Ми бачимо наше обличчя, фігуру й одяг у дзеркалі, цікавимося ними, оскільки все це наше, буваємо задоволені ними або ні відповідно до того, якими ми хотіли б їх бачити, так само в уяві сприймаємо у свідомості іншого деяку думку про наші манери, вигляд, наміри, справи, характер і т.д., і це різними шляхами на нас впливає". Розвиваючи цю позицію, під "Я"-концепцією стали розуміти сукупність усіх уявлень особистості про себе, сполучену з їх оцінкою, такі вчені, як А.В. Бояринцева [5], М.Е. Колеснікова [10], І.С. Кон [11], Ю.М. Орлов [17], С.Р. Пантилєєв [19], М. Розенберг [21] та ін. "сукупність установок, спрямованих на самого себе", що включає структурні елементи: "Я"-образ, самооцінку, поведінкові реакції й очікування. Цієї точки зору дотримуються Г.Г. Овчиннікова [18], Соколова О.Є. [23], та ін. "система образів-"Я" і образів людини", де "Я"-образи постійно змінюються й ніколи той же образ не виникає двічі..." Т. Шибутані [25,182], С.М. Петрова [20]; "система самосприймання", або організований, послідовний концептуальний гештальт, який складається зі сприйняття властивостей "Я", або "мене", і сприймань взаємин "Я", або "мене" з іншими людьми та з різними аспектами життя, а також цінності, пов’язані з цими сприйняттями [27]; насамперед неповторність, унікальність "нейроструктурних основ індивідуального "Я" людини” Бахур В.Т. [2, 41]. Слід зазначити, що різноманіття визначень поняття "Я"-концепція позначилось при моделюванні дослідниками структурних варіантів "Я"-концепції.

Великий внесок у дослідження сутності категорії "Я" зробили західні дослідники В. Штерн, А. Маслоу, К. Роджерс, Г. Олпорт, Г. Мюррей та ін. Вони виступали проти "атомістичного" подрібнення особистості й поелементного її розгляду. Це сприяло формуванню підходу, відповідно до якого розглядаються не поодинокі "Я"-образи, а систематизована "Я"-концепція

Як розуміють "Я"-концепцію різні дослідники

а)Ш.Самюель

Наприклад, Ш. Самюель [21] виділяє чотири виміри "Я"-концепції - "образ тіла", "соціальне "Я", "когнітивне "Я" і "самооцінка". Його розуміння "Я"-концепції дуже близьке поняттю фундаментального "Я" у радянській психології. М.Розенберг [21] твердить про унікальність "Я"-концепту і розглядає насамперед рефлексивне "Я". У Бернса [3] "Я"-концепція постає як динамічна система уявлень індивіда про себе, що постійно розвивається.

У зв’язку з вищевикладеним проаналізуємо співвідношення понять "Я"-концепція, "образ "Я" і "самооцінка". Вивчення наукової літератури показало, що в більшості розроблених моделей "Я"-концепції дослідники виділяють " образ-Я" як когнітивну підструктуру й емоційно-ціннісне ставлення людини до себе. При цьому в наукових роботах самооцінка найчастіше ототожнюється з емоційно - ціннісним ставленням суб’єкта до себе О.Є. Соколова [23], В.В. Столін [24], рідше - з образом "Я" А.В. Захарова [7].

б)"Я-концепція", "Я-образ" і "самооцінка"

На рівні розмежування понять "Я-концепція", "Я-образ" і "самооцінка" виникає ряд проблем, викликаних труднощами їх емпіричного вивчення [1]. Наприклад, у процесі самооцінювання оцінка і знання функціонують у нерозривній єдності, отже, ні "Я"-образ, ні самооцінка не можуть бути представлені у "чистому вигляді".

Слово "концепція" (лат. сопсеріїо - єдиний задум, провідна думка) означає систему поглядів на певне явище. Отже, "Я"-концепція - неповторна система поглядів, когнітивно-емоційний конструкт розуміння себе, ставлення до себе і світу. Це - "теорія самого себе".

У слові "образ" маємо корінь "аз". "Азъ" у старослов’янській мові є займенником першої особи однини, тобто "образ" - знаходження "Я", повернення до себе. У психологічному словнику ми знаходимо, що образом "Я" позначають відносно стійку, більш-менш усвідомлену систему уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує стосунки з іншими і ставиться до себе. Сюди належать уявлення про власні почуття, переживання, здібності, інтереси, моральні, інтелектуальні якості, зовнішність і т. ін. [21].

"Я"-образи у науці

У системі "Я"-образів як у системі уявлень можна виділити: уявлення про свої особистісні характеристики, сукупність уявлень людини про свої взаємостосунки з оточуючими, уявлення про ті цінності, в яких формується особистість, уявлення людини про свої цілі та ідеали; уявлення про себе.

Образом "Я" Р.Бернс [3] пропонує позначити лише когнітивний компонент самосвідомості (описовий), оскільки він недостатньо передає динамічний, оцінний, емоційний характер уявлень індивіда про себе.

В.Мудрик [16] розуміє під "Я"-образом узагальнене уявлення про самого себе, яке змінюється з віком. Система окремих самооцінок органічно вплітається в "Я"-образ і багато в чому формує його, але з ним не співпадає. Більше того, окремі самооцінки можуть навіть суперечити "Я"-образу.

М.Й.Боришевський [4] образ "Я" розглядає як результат самопізнання та емоційно-ціннісного ставлення людини до себе. Це той рівень самосвідомості, при якому людина досягає найбільш зрілого усвідомлення сутності своєї особистості. В.В.Столін [24] зазначає, що на відміну від самосвідомості образ "Я" включає лише структурні характеристики. Одночасно образ "Я" є ширшим поняттям, ніж самосвідомість, оскільки, крім свідомого компоненту, включає латентні уявлення і несвідоме "Я" на рівні самопочуття. І.С. Кон [12] запропонував когнітивне трактування генезису самосвідомості. Він показав, що вершиною розвитку самосвідомості є "категоріальне "Я" - центральний елемент суб’єктивної картини світу (уявлення індивіда про самого себе, яке існує в його самосвідомості). Образ "Я", виступаючи продуктом самосвідомості, одночасно є і її суттєвою умовою, моментом цього процесу. Тому невипадково І.С.Кон пише про дедалі більше розуміння відмінностей між діючим і рефлексивним "Я" як про одну з головних тенденцій у сучасних дослідженнях. У процесі самоусвідомлення завжди присутні моменти дискретної стійкості. Хоча фактично людиною фіксується не один образ "Я", а множина "Я"-образів, що постійно змінюють один одного. Результати досліджень досить чітко показують, що процесам самосвідомості властива концептуальність, яка знаходить вираз у систематизованій "Я"-концепції [3;4]. Остання, будучи оцінювально-пізнавальною системою, є складовою частиною уявлень особистості про світ.

Мікаелян у своїх роботах [15] зазначає, що окремі образи "Я" є окремими проявами єдиної "Я"- концепції, в якій узагальнюються і систематизуються знання, отриманні індивідом про себе в результаті самопізнання. "...Самосвідомість людини, яка починається з виділення "Я" із всесвіту, продовжується шляхом актуалізації виділених диференційованих "Я"-образів, призводить на певному етапі самосвідомості до психічно диференційованої та усвідомленої включеності у всесвіт" [15,12].

Узагальнюючи наведене вище, можемо зробити проміжні узагальнення про те, що у радянській психології розроблявся підхід, відповідно до якого "Я" є похідним від реальної активності суб’єкта.

Розвиток концепції

Поступово, з розвитком цієї активності від ситуативних реакцій до скерованої світоглядом поведінки, "Я" усвідомлюється індивідом у різних формах ступеня суб’єктивної узагальненості - від розпорошених відчуттів до "категоріального "Я", що є частиною картини світу суб’єкта. Зміст "Я" визначається середовищем життєдіяльності індивіда. "Я"-образи є видами суб’єктивного знання про себе, або елементами цілісної "Я"-концепції.

Образ "Я" є суб’єктивним відображенням об’єктивного стану суб’єкта в системі реальних стосунків із реальним світом. У "Я"-образах узагальнена емоційна й когнітивна інформація про сутність "Я", яку індивід виділив із суб’єктивного досвіду. Ця інформація актуалізується в "новій" активності. Необхідність усвідомити себе для реалізації власної активності спонукає суб’єкта співставляти знання про себе з запланованою діяльністю, формуючи смисли "Я".

Усвідомлення цілісності власного існування, узагальнення й систематизація знань про себе і світ створюють підґрунтя для побудови "Я"-концепції, що включає не тільки "Я"-образи, але й систему уявлень про перспективні лінії розвитку. Отже, "Я"-концепція - більш широке поняття і є найбільш повним уявленням особистості про себе, ніж образ "Я".

"Я"-концепція не є тотожною поняттю образу "Я". Ці категорії не співпадають за обсягом. "Я"- концепція включає в себе як образ реального "Я", так і суб’єктивну конструкцію можливого й необхідного "Я". Крім того, у зміст "Я"-концепції входять програма і механізм самоздійснення особистості, що включають компонент самооцінки й вибору індивідом цілей, завдань, загальної спрямованості своїх дій і самореалізації. На відміну від ситуативних "Я"-образів (яким індивід бачить, відчуває себе в кожний даний момент), "Я"-концепція створює в людини відчуття своєї постійної визначеності, самототожності. При такому підході "Я"-образи виступають видами суб’єктивного знання про себе або елементами цілісної "Я"- концепції [3,15 ].

У літературі накопичено велику кількість спроб поділу "Я" на окремі види: "Я"-реальне і "Я"-ідеальне [5; 6; 9; 12]; "матеріальне "Я" і "соціальне "Я" [6]; "теперішнє "Я", "динамічне "Я", "фактичне "Я", "можливе "Я", "уявне "Я", "майбутнє "Я" [11]; за темпоральною ознакою - "актуальне", "ретроспективне", "перспективне" [9]; "рефлексивне "Я" [12]. Кожен дослідник виділяв окремі "Я"-образи відповідно до завдань власного дослідження. Тому єдиної інтерпретації вони мати не можуть, але дають уявлення про багатоманітність підходів до вивчення "Я".

Проблема структури "Я"-концепції вирішується у психології неоднозначно. На думку багатьох авторів, вона залишається мало розробленою через багатогранність змісту поняття "Я". Це питання конкретизується, насамперед, як пошук видів та класифікацій образів "Я" або ж як пошук параметрів змісту цих образів [12].

Теоретична парадигма класифікації продуктів самосвідомості через узагальнення видів "Я"-образів продуктивно розробляється насамперед в зарубіжній психології. У. Джемс, Дж. Мід, К. Роджерс, М. Розенберг та інші виділили різноманітні форми уявлень про себе, що диференціюються або за сферою прояву ("соціальне "Я", "духовне "Я", "фізичне "Я", "інтимне "Я", "публічне "Я", "моральне "Я", "сімейне "Я" тощо), або як реальність, можливість, імовірність та ідеал ("реальне "Я", "можливе "Я", "імовірне "Я", "ідеальне "Я") або на часовому континуумі ("теперішнє "Я", "майбутнє "Я", "актуальне "Я", "ретроспективне "Я", "перспективне "Я", "рефлексивне "Я").

Висновки

Проаналізувавши різні підходи до структури образу "Я", можна зробити висновок про те, що різні автори структурують образ "Я" залежно від їхнього розуміння та інтерпретації тих процесів самосвідомості, результатом яких виступає ця структура. "Я"-концепція - система поліфункціональна. Вітчизняні та зарубіжні вчені залежно від предмета та цілей дослідження виділяють ті чи інші її функції. "Я"-концепція підсумовує не тільки те, що собою представляє індивід (це "Я"-образ), але і те, що він про себе думає, як оцінює себе, як дивиться на свою діяльність і можливість розвитку в майбутньому. З цього погляду виділяються в "Я"-концепції когнітивна, емоційна і поведінкова складові. Різні системи "Я" відносно самостійні й у той же час сполучені одна з іншою, перетинаються, проникають одна в одну. "Я"- образ і "Я"-концепція підсумкові утворення: "Я"-концепція виступає як сукупність усіх уявлень індивіда про себе, пропущених через фільтр самооцінки, описову складову "Я"-концепції називають "Я"-образом, або картиною "Я".

"Я"-концепція формується під впливом різних зовнішніх впливів, спрямованих на індивіда. З моменту свого зародження, і тим більше концептуального оформлення, вона стає активним початком, що формує життєвий шлях людини, і є важливим фактором у засвоєнні й інтерпретації досвіду. Зміст "Я"-концепції наділений програмою та механізмами самоздійснення особистості з компонентами самооцінки й вибору нею цілей, завдань, загальної спрямованості своїх самореалізаційних дій. На відміну від ситуативних образів "Я", "Я"-концепція створює в людини відчуття власної постійної визначеності, самототожності. На її основі індивід будує свою взаємодію з іншими людьми. Тому образи "Я" виступають як окремі види суб’єктивного знання про себе, або елементи цілісної "Я"-концепції. Самосвідомість особистості являє собою єдність усталеного ("Я"-концепція) і змінного (динамічні образи "Я"), причому образ "Я" постійно змінюється впродовж онтогенезу особистості. "Я"-концепція - найвище утворення самосвідомості, яка втілює інтегровані смислові конструкти, що тісно пов’язують між собою стратегію життя (пасивну чи активну), саморозвиток, самоадаптацію.